субота, 17 жовтня 2009 р.

Єретичність спіритизму...

У цей час науки та стрімкого прогресу, коли техніка, різні винаходи тощо починають опановувати таке Боже сотворіння як людина, зростає також, як бачимо, значне зацікавлення тим, що не миле передусім Всевишньому, магією, окультизмом, спілкуванням з позаземними духовними істотами... Часто це стає притьмом руйнацією духовності, приносячи насамперед шкоду безсмертній душі.

За основу дослідження про феномен спіритизму у світлі Господнього слова, щоб могти об'єктивно, в дусі християнства на нього без жодних упереджень поглянути у XXI ст., можна взяти хоча б змістовну книгу о. д-ра Ярослава Левицького "Спіритизм. Появи духів і їх природа" (1927).

Спіритизм (від. лат. spiritus - дух, душа) являє собою містичну віру у можливість спілкування з душами небіжчиків, а також саме це спілкування... Він такий давній, як давнє саме людство. Твердять, що вже в раю відбувся справжній спіритичний сеанс, бо мав він усі основні риси, котрі видно на сеансах сьогоднішніх. Була там пуста та гідна догани цікавість, сполучена з недовірою. Був також правдивий медіум (від лат. medium - щось середнє, проміжне, посередник між людьми і світом духів, а в парапсихології - людина, яка має здібності до надчутливого сприйняття) з визначною надприродною акцією, тобто вуж. Цей медіум не тільки викликав у душах наших прародичів глибоке враження, але крім того також змінив цілковито їхні дотеперішні поняття й бажання, привівши підступно до втрати їх найбільшого щастя.

У стародавніх народів, їхніх святинях, згідно з фактом Біблії, вуж мав упривілейоване місце, адже вони вважали його зовнішньою формою, в котрій зле божество об'явилося світові. І нинішня теософія ( від грец. teos - бог і sophia - мудрість), що є містичною доктриною О. Блаватської та її послідовників - еклектичним поєднанням містики буддизму та інших східних релігій з елементами окультизму та неортодоксального християнства, силкується затерти границю між чудом і природною силою, тайною і силою людського розуму, використовуючи у власних цілях образ вужа, що кусає свій хвіст. В окультизмі (від лат. occultus - таємничий, прихований), що є загальною назвою містичних учень, за котрими у світі наявні таємничі надприродні сили, незбагненні розумові людини, проте доступні для пізнання вибраними, посвяченими, що володіють для цього необхідними знаннями та ритуалами, вуж є символом того знання, яке намагаються отримати незвичайними шляхами, котрими не ходить урядова наука. З метою приховати якось найвищі тайни окультисти створювали віддавна гуртки втаємничених, до котрих часто належала знать. На тих незвичних зібраннях вони, як втаємничені, виконували ряд чудернацьких, забобонних практик. Так постали релігійні містерії в індусів, халдейців, асирійців, єгиптян, фенікійців, персів, греків, римлян...

Серед дивних звернень, заклинань подібних практик учасники діставали натхнення згори. На честь злих божеств у тих містеріях відбувалися найсоромніші оргії, а молитви до божеств були просякнуті демонічністю. Згадані божества не тільки карали та винагороджували учасників, алей показувались їм в оживлених статуях, у постаті звірят чи людей. Вони давали їм поради, відомості, які перевищували природні способи, перестерігали перед чимось тощо. Внаслідок закляття, інвокації і формули релігійного обряду поганські статуї, наприклад, у Китаї, як зазначає достовірний дослідник Француз Ік, несподівано оживали, виявляючи інтелігенцію. Він, направду, мав змогу спостерігати як таємна сила писала логічні відповіді, як з'являлися серед зібраних викликані живі постаті померлих осіб, або, іншими словами, був очевидцем матеріалізації з'явлених духів. Інший учений дослідник англієць д-р Мекгован згадує, що китайці знають про м агнетизм, столики, які використовують під час спіритичних сеансів (про них мова попереду), медіумів і взагалі всі європейські новинки. У них це, виявляється, звичайні речі, і китайський народ не має ніякого сумніву, що до того причетні злі духи-демони.

Пітагорейці, для прикладу, дивувались, якщо когось стрічали, хто не бачив ніколи демона, тому що ті демонічні появи були досить частими та загальними. Про це, до слова, докладно пишуть Прокл у VI ст. до н. е., Порфирій у IV в. перед Христом і Ямбелік у V ст. до н. е. До тіснішої дружби зі собою поганські божества не допускали кожного вірного слугу. Вони, як довідуємося, мали своїх урядових вибранців, медіумів, що віддавали себе на так звану службу божествам. Медіуми потрапляли у святий сон або сон сомнамбулічний. Сомнамбулізм (від лат. somnus - сон і ambulo - ходжу, прогулююсь) - розлад свідомості, при якому автоматично вві сні здійснюються звичайні дії, напр., людина ходить, перекладає речі... Інша назва лунатизм.

Читаємо, що в халдейців клали у святині Вила святі ліжка на ніч, на котрих медіуми засинали, піддаючись під час сну впливові божеств. Схоже було і на Сході у святинях Ескулапа та Аполіна. А в Греції і Римі були ще спальні, в яких на баранячих шкірах клали хворих. Недужі в тому сні говорили дивні речі і могли теж пророкувати. У тих святинях був навіть окремий уряд жреців для записування ревеляцій божеств, котрі проголошувались устами недужих. Згадує про це Павзаяніс і Вергілій у своїй Енеїді. Визначне місце серед тих таємничих практик займало викликування тіней померших осіб і також приставання з ними (некромація). Про таке поводження писав і знаний Гомер.

Як на самих початках, так процвітав окультизм і в середніх віках. Тоді були відомі "чорні Служби Божі" і "суботи чарівниць", ті класичні академії богохульних спіритичних сенсацій. Знову бачимо наявність антихристиянської демонолятрії...

Спіритизм ширився, набираючи значних обертів. Початком новітнього спіритизму вважають 1848 р. У США під Нью-Йорком, у містечку Гайдесвіль жила родина німецьких колоністів Фосів. Фоси належали до протестанської секти методистів. Згодом вони змінили німецьку назву "Фос" на американську "Фокс". У Фоксів були дві доньки. Дівчата якраз і розпочали першими у своєму домі розмови з таємничим потойбічним гостем-духом, який рухав столиком, відповідав на різні запитання цілими днями й вечорами. Відповіді стосувалися як світових справ, так і загробних... Спокуса перемагала. Загадковий дух, представився духом якогось Івана Ріяна, купця, вбитого колись у їхньому домі та похороненого під ним. Коли почали копати на вказаному місці, справді знайшли людські останки...
Вістка про духа розійшлася по окрузі. До будинку Фоксів почали вчащати з цікавості люди. Дух Ріяна порекомендував їм тоді перейти до великого сусіднього міста Рошестера, щоб там розпочати прилюдні сеанси. При цьому додав, що вони за це не жалітимуть. Фокси, звісно, послухались.

На сеансах у Рошестері дух розвинув широку діяльність. Не тiльки столики відповідали стуканням, але теж і олівець, який був причеплений до ніг столика, виписував цілі речення на підложеному папері. Більше того, сам Ріян без посередництва матеріальних предметів розмовляв із учасниками тих сеансів живим людським голосом. Також являлися на запрошення присутніх постаті в тілі померлих людей, ведучи з учасниками небезпечних сеансів розмови. Ріян разом із своїми загадковими друзями не завжди ставився по-приятельськи: частенько вчиняли в хаті Фоксів різні пакості. Викидали з будинку несподівано предмети, товкли фаянсову та скляну посуду, поламали ліхтар та видавали страшні нелюдські крики...
Розгублені Фокси, побачивши до яких розмірів розвинувся у їхньому будинку спіритизм, вирішили за всяку ціну перервати всякий зв'язок із духовними істотами. Вони це їм повідомили. Проте духи так швидко не відступали. Декотрий час спіритичні явища не траплялися. Та Фокси не втримались - духи їм сказали, що в такий спосіб вони зроблять велику кривду людству та науці, гальмуючи розвиток нових винаходів. Вони, за словами духів, не тільки не повинні цьому опиратися, але їх обов'язок є також розголосити про ті важливі речі, котрі в них розпочалися...

Духовна протестантська влада, довідавшись про ті спіритичні сеанси, різко осудила їх як забобонні практики, що несумісні з релігією. Коли її строге напімнення виявилось безсилим, керівництво їх викляло. Фокси відказали, що за собою вини не відчувають, і те, що діється в їхньому будинку, є правдивим фактом. Попросили від своїх управителів для розслідування того феномену спеціальної наукової комісії. Державна комісія справді незабаром прибула, заявивши після повторних сеансів, що в тому немає ані найменшого підступу. Подібно висловилась друга та третя комісія. Тріумф Фоксів був немалий, бо відтепер могли явно та безперешкодно практикувати спіритизм. Звичайно, церковні протестанські власті стали до них лояльними, змінивши своє колишнє ставлення. Стали навіть їхніми протекторами, заохочуючи інших брати участь у тих таємничих сеансах.
Духи, що цікаво, не бажали розмовляти з усіма охочими лишень деяких, вибраних, вони допускали до свого товариства. Цих людей, які подобалися духам, називали медіумами, тобто посередниками між духами і людьми, про що вже йшлося вище. Вони піддавалисяь штучному присиплянню "трансові", втрачаючи при цьому свідомість та свобідну волю та стаючи водночас послушним знаряддям духів...
За короткий проміжок часу спіритичні окультні пратики розповсюдились не тільки Америкою, але й усією Європою. Близько 1850 р. в самій Америці нараховувалося десь півмільйона явних спіритистів... Спіритизм почав інтенсивно ставати епідемічним явищем по цілому світі...

Як же виглядають традиційно спіритичні явища? Їх. Як читаємо в книзі о. Ярослава Левицького, Спіритичні явища можна поділити на дві головні групи: матеріальну і духову. До матеріальної групи належать насамперед часто практиковані продукції з так званими екерками та рухомими столиками. Під екеркою мається на увазі кусень округлої дощинки чи паперу. Навколо неї є виписані літери. "Дослідник" кладе сміливо на екерку руку, або на малу тарілку, чекаючи в зосередженні духа на рух руки з боку тарілки. З буквв, котрі рука вкаже на тарілці, складає після того речення. Простішою справою, як зазначає о. Ярослав, є справа, пов'язана зі столиками. Як довідуємося з книги про буття спіритизму у світі, декілька осіб стають або засідають поруч невеликого дерев'яного столика, наприклад, триніжного, та кладуть свої руки на столик. Утоворють таким способом ланцюг. Один із присутніх на сеансі ставить питання, на які духи відповідають після певної азбуки, найчастіше на "так" стукаючи раз, а на "ні" два рази (чи навпаки). Якщо руки тримати довше, столик ще більше оживає, почанає рухатися, суватися, підноситися вгору, виконуючи при тому рухи, котрих від нього бажають... І так далі, і так далі...

Кваліфікованим спіритистам, між іншим, не потрібно творити ланцюга з людських рук чи навіть торкатись столиків. Вистачить їм лишень наказати словесно або й у думці вистукати те і те, а столики слухають...
Християнин не може займатися подібним - спіритизмом, бо це відводить від правдивої віри у Всевишнього і відводить від небесних просторів. Спіритисти заперечують немало правд Христової науки, навчають перевтіленню душ, говорять про появи духів, котрих визиває медіум і разом це все становить нехристиянську безбожну єресь. Спасіння від Христа у цьому контексті не грає великої ролі. Прихильники спіритизму не раз обдурюють, зокрема християн.
Окультизм, викликання духів (нечистої сили іншими словами!), адже біси можуть теж набрати обрисів померлої людини, навіть говорити начебто її колишнім голосом, різко засуджується у св. Писанні. Стукіт - це один із способів налагодження контакту з духами. Читаємо, наприклад, у Второзаконні про те, щоб не було тих, хто ворожить, нашіптує, викликає духів чи розпитує мерців, адже це огидне перед Господом (пор.: 18, 10-14). « Не вдавайтесь до заклиначів мертвих та до знахарів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись вам перед ними», - знаходимо в книзі Левіт (19, 31). Лев. 20, 6-7: «Якщо душа звертається до померлих духів та до чарівників, щоб з ними блудити, то я зверну своє обличчя проти тієї душі - і винищу того з-посеред народу його». Таке «мистецтво» осуджує як Бог, так і Творцева Вселенська Церква. Неодноразово, як довідуємося, бачимо заборону спіритизму у Божому Слові, що не втратило своєї актуальності через віки.

Багато ще можна говорити про цей дивний феномен, що не має нічого спільного з автентичним християнством, зокрема в контексті сучасності... Як дехто здогадується, загадкове стукотіння і воднораз щось, що нагадує ходу невидимих постатей, відбувається досить часто. Християни шукають природного пояснення таких випадків, адже згідно з нашою вірою дух не має рук, щоб постукувати, ні ніг, щоб ходити... В одній відомій сучасній львівській газеті прочитав раз статтю під таємничою назвою «Спіритизм -заняття не для слабкодухих». У ній ішлося саме про це, а зокрема, що журналістка побувала на сучасному спіритичному сеансі, на котрому викликали з тамтого світу дух... Моцарта. І від (його дух) у невидимий, проте чутний, спосіб появився... Сама була тоді свідком того.

На спіритичних сеансах, отже, буває якраз явне втручання злого духа, а не людської душі з потойбіччя. Іноді це все основане на ошуканстві. Ті духи часто обманюють землян, а таке не личить добрим духам, посланцям Всевишнього. З'явлені духовні істоти теж на сеансах нападають маскуючись на Церкву Ісуса, заперечують фундаментальні тайни християнства, вдаряють по вірі. Отже, цілком тут ясно, з ким мається справу. Це витівки пекельних сил, їхня так звана «театральна вистава», небезпечна для безсмертної душі, безцінної віри. Часами вони можуть говорить про когось чи щось і деяку правду, але перемішуючи по-дивному з брехнею. Схоже трапляється на автентичних обрядах екзорцизму...

Професор Н. Бендер з університету у Фрайбурзі на підставі свого досвіду психолога і психотерапевта ділиться таким: «Тисячі людей опирають свою надію на хибних твердженнях тих, що практикують спіритизм, і, як наслідок, стають залежними від порад. У мене є багато пацієнтів, що потерпають від серйозних психічних розладів, спричинених подібними порадами».

Варто тільки знати, що все залежить від Господа, і без віри в Нього людина здатна на найтяжчі злочини. Насамперед у духовному просторі... Неопоганство, що має коріння ще у давнині, далеке від Божого Царства і зближує із противником святості та добра. Спіритисти стають, як бачимо, знаряддям нечистого духа. Вони бажають, щоб невідомий їм дух користувався їхніми руками або словами, тобто запанував над ними, тим чи іншим способом і водночас виявив їм свої думки та потаємні речі. "Злочином є давати себе повчати дияволам, коли маємо під рукою, святе Письмо (Слово Боже)", - навчає св. Тома Аквінський).

Католицька Церква не могла мовчати й на це, тому засудила строго антицерковні спіритичні практики, цю новітню чорну магію, заборонивши всім християнам брати в них участь. Папа Пій IX, між іншим, своїм декретом від 2 квітня 1864 р. забороняє не тільки забави у кружляючі столики й комунікацію з духами, але навіть читання спіритичної літератури, а Венедикт XV з 2 квітня 1917 р. проголосив: «Забороняється брати участь у всіх спіритичних сеансах, як активну так і пасивну, як у сполученні з гіпнотизмом, так і без нього».

1 коментар:

  1. Доброго дня, а у вас є сама книга Ярослава Левицького про спіритизм?
    Необхідна для дослідження, а в бібліотеках не можу найти:(

    ВідповістиВидалити