понеділок, 22 червня 2009 р.

МАГІЯ ТА ВОРОЖІННЯ НЕСУМІСНІ З ГОСПОДНІМ СЛУЖІННЯМ!

Дізнаємося, що таке поняття як магія випливає із первісних форм вірувань наших предків. Формування релігійних уявлень почалось ще в неандертальській епосі. Людина усвідомлювала свій стан, власне буття. Релігійна свідомість задовільняла потреби людства. Безсилля древніх перед силами природи зроджувало в них психологічне напруження та афекти (емоції). Фантастичність опановувала реальність. Накладались заборони (табу) на деякі речі, на вимовляння певних слів, на їжу та відведення певних місць тощо. За порушення релігійної заборони була визначена кара (смерть). Табу займало позицію захисту. Людина, як засвідчує минуле, провокувала реакцію вищої сили. Вона торкалася невідомої сили з необережності і через почуття прагнула сконтролювати чи схопити божество. Магію також використовували у виготовленні певних фігурок, наділених, як гадали, особливою здатністю. У ній маг не призивав вищої сили, твердячи, що має її в собі. Згодом магів почали нещадно переслідувати. Внаслідок цього і виникла магія та все, з нею пов'язане.

З історії виринає, що протягом XV-XVII ст. Європа продовжувала щиро вірити у різноманітну магію. Землю наповнювали алхіміки, астрологи, чаклуни, ворожки, знахурі та відьми. Майже ніхто не сумнівався в тому, що серед природи живуть духи, феї, чорти, ельфи, лісовики тощо. У це тривало вірили навіть шанувальники християнських святих. Магія та релігія часто були невіддільні одна від одної.

Нечиста сила може навіть магів підносити в повітря без використання будь-яких технічних засобів. Це явище називають левітацією. Божі угодники, коли були на землі, також, бувало, підносилися під час молитви в повітря, проте їх підносив св. Дух, а не злий. Багато родин, а що найголовніше душ, вже постраждало від диявольських слуг. Нетрадиційні цілителі беруть зухвало майже всіх відвідувачів під один гребінець, мовляв, їм наврочили, поробили... Віддані сатані, вони розподіляють енергію зі здорового органа у хворий. Часто це закінчується трагічно... Велика кількість відвідувачів магів мали потім через зв'язок із ними, диявольськими слугами, великі духовні та психологічні проблеми.

Траплялось, що диявол набирав образу священика, Богородиці, Божих угодників... Нечистий, як підтверджує Біблія, насмілився безсоромно наблизитись і до самого Спасителя, виголошуючи підступно неправду та спокушаючи Його, хоч Ісус був набагато могутніший від нього. Диявольським хитрощам не має меж. У свій час було багато шуму в пресі довкола "народної цілительниці" Стефанії, яка виставляла на сцені свічки, ікони, говорячи таку фразу: "Ми, чародії, вірні слуги Господа Бога...". Нині особливо стали поширеними цілителі з діда-прадіда. Виникають підозри, що більшість з них не мали в родинах, ані дідусів-ворожбитів, ані бабусь-відьом: харизматичні Божі дари, наприклад, пророцтво, зцілення з покоління в покоління просто не передаються... От і все.

До особи, яка займається магією, треба ставитись з насторогою. Розповідали, що в одній міській просвіті мав бути духовний вечір. Йому передував виступ однієї відомої сучасної "цілительниці". Перед його закінченням на сцену зі зворотнього боку ввійшов ієромонах, який мав провадити цей вечір і відзначався, між іншим, справжньою ревністю. Прийшовши туди, він зупинився позаду знахарки. Та, звісно, його не зауважила. І раптом вона перед усіма присутніми заявила: "Я відчуваю, що з мене виходить сила..."

Коли йти за Господньою логікою чи навіть людською, то логічно з цього виходить, що якби знахарка була насправді від Бога, тоді б з неї ніяка сила не виходила. Отож, бачимо, кому вона служить... Насуплені похмурі маги ще запевняють, що, мовляв, вони мають зв'язок із світом духів. Зі світом яких духів? Через свою гріховну зіпсованість людина не може швидко домогтися тривалих стосунків зі світом ангелів. Тому звідси знову випливає, що екстрасенси та всі їм подібні, приналежні до духів злоби, царства сатани.

Великої шкоди завдають безсмертним душам сьогочасні псевдоцілителі-знахарі. Наприклад, нині активно діють на Буковині Олександр Новий та Гарафіна Маковій. Чимало вже людей, зокрема християн, клюнули на їх гострий гачок. Як змиритись із тим, що дехто після візитів до Гарафіни отримував якусь відразу до церкви, переставши її відвідувати? У фантастично популярних книгах свої погляди вони прикривають християнством, використовуючи при тому у своїх цілях і правди християнської віри... Ті чудернацькі книги, до відома всіх, не мають відповідного дозволу церковної влади. Такі переконання не можуть походити від Бога, бо, як знаходимо в Божому Слові, подібне різко засуджується, про що вже мова йшла попереду.

Іншого Об'явлення вже не буде. Господнє слово - закон, і Всевишній ніколи не забирає назад Своїх божественних слів. Гарафінина книга "Народ у народних святах" - це сплав роз'яснення християнських празників із різними побрехеньками, ворожінням, забобонністю, магічністю тощо. Там досить роздуті українські традиції та позначені фантастикою. Це справжнє неподобство та абсурд. Щось подібне є, в деякій мірі, між цим вченням і лжепатріотичними поглядами Лева Силенка, котрий безсоромно відродив язичництво - "РУНВіру". Недарма цю науку називають різновидом сатанізму: він також переплів поганські елементи з християнськими, спотворивши на свій лад незаперечні релігійні істини.

В іншій книзі вчительки-народознавця "Щоб жив на землі Христос" також знаходимо схоже. Хоч в анотації зафіксовано, що цей твір оснований на традиціях предків, на українознавстві, на вироблених правічних законах, котрі тягнули душу лишень уверх, проте це знову жахна пастка. В одному місці тієї книги, наприклад, вона пише: "Ви придбали папугу? Віднесіть його в зоосад, не тримайте, не продавайте і не даруйте - не будьте розмножувачами зла. Попугай у помешканні - море злого вогню: притягує з довкілля погані зони..." . А в іншому: "Стригти жіноче волосся - будить змія, що спокусив Єву. На волоссі лежить знак первородного гріха". Я думаю, що коментарі тут зайві, бо так не навчає ні Господь, ні Його свята Церква, котра покликана безнастанно стояти на сторожі правди. Бог не може йти проти Своєї Церкви.

П. Гарафіна заявляє, мовляв, перед початком своєї діяльності вона мала серед ночі чудні видіння: їй здавалось, що сили злі на неї нападали, а добрі, натомість, захищали... Диявол є досить добрим, звісно, режисером та психологом - хитро-мудро може до кожного знайти потрібний підхід. Нещасна або свідомо знає, що те що вона чує та бачить, є лише диявольським спектаклем, або вона сліпо вірить, що то походить з небес, і автор містичних інформацій - небесний Творець. "Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських..." (1Тим. 4, 1). Вже дослідили компетентні богослови, що це лишень суміш релігійних істин із звичайними древньо-поганськими поняттями та ритуалами. Кажуть, коли зникає правдива віра, тоді її місце заступають забобони. З болота забобонства вибратись не легко. З точки зору морального богослов'я, релігійна забобонність полягає у надмірному віддаванні культу та шануванні осіб або образів святих (образи, медалі), абсолютизуючи їх до того ступеня, що вони займають місце Бога. Ця підступна форма забобонності - це карикатура на справжню релігію, якій наносить велику шкоду, оскільки невіруючі-атеїсти часто її осуджують внаслідок забобонних відхилень...

Не личить сьогочасній людині сліпо вірити у необгрунтовані нісенітниці... Якщо взяти до рук документи ІІ-го Ватиканського Собору, то можна прочитати, що від магічного розуміння світу захищає якраз загострена снага розмірковування... (пор. "Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі", 7). А як же тоді постійно актуальна християнська догматика? Без неї нам, звичайно, не обійтись. Ми, як розумні створіння, що мають розум, маємо ним користуватись. Вчителі Церкви наголошують, що християнин не має права звертатися до нецерковних релігійних практик. "Дух сатани через шпарку проникає до Церкви", - сказав колись відкрито у своїй промові папа Павло VI.

У нетрях забобонства немає світла. Правдивий Христовий послідовник має невпинно уникати марновірства - віри в ніщо, у видумане тощо. Віра в це не є цілковитим дотримуванням першої Божої заповіді... "Забобони є відхиленням від релігійного почуття і практик, які воно передбачає (ККЦ, № 2111). Гарафіна Маковій пропонує християнам начебто... ковтати жаб, вселяючи таким способом у себе демонів... "З рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи - нечисті, немов жаби; то ж і є духи демонські" (Одк. 16, 12-14). Колись у дитинстві я та мої ровесники вірили наївно, що коли бачиш жабу-ропуху, треба негайно закрити міцно свій рот, бо це може бути перетворена ворожка, спроможна порахувати зуби, щоб вони повипадали... У давнину люди були переконані, наприклад, у Франції, що великі жаби (ропухи) - втілення нечистої сили. Мусимо завжди, отже, берегтися таких підступних диявольських хитрощів, які реалізуються у відвідинах до псевдорятівників, фальшивих християн.

Сьогодні теж, як знаємо, неабиякі заворушення викликала серія книг відомої англійської письменниці Дж. Ролінг про чарівного хлопчика Гаррі Поттера. У тих загадкових книгах завуальований деструктивний сатанізм - вони наскрізь просякнуті окультними явищами, адже в одному з інтерв'ю авторка призналась, що перед їхнім написанням, вона дослідила ряд магічних обрядів та язичницьких ритуалів, аби в такий спосіб надати цим творам реального змісту. Вона навіть використовує ті самі терміни, що й ідеолог та кумир сатаністів Алістер Кроулі у своїх творах. Він виступив прототипом Гаррі Поттера, бо, наприклад, вік, тобто одинадцять років, коли Гаррі вступив до школи чаклунів, відповідає вікові, коли Алістер К. Захопився сатанізмом. Одні кажуть, що якщо ті книги читати ніби казку, то нічого поганого не трапиться, а інші категорично виступають проти поширення такої літератури. Добре, припустимо, що це казка, в якій добро нібито перемагає зло, проте це, як бачимо, не є звичайною казочкою. Дж. Ролінг може й не мала лихої волі, щоб її книги принесли комусь духовну шкоду, та як можна толерувати той факт, що чимала кількість читачів починають цікавитись після прочитання книг чи перегляду фільмів небезпечним окультизмом, вдаючись до магії, не знаючи часом про жахливі наслідки від неї?! Краще втікати від небезпеки для душі, ніж до неї наближатись. Бо, як відомо, хто любить небезпеку, той може в ній і загинути...

Відомо, що в однієї особи проявилися одного разу екстрасенсорні здібності, до яких також належить телепатія (безпосереднє читання думок інших) та гіпноз з метою вплинути на волю та свідомість іншої особи, - раптово виник дар цілительства. Вона, до речі, навіть ходила до церкви, беручи, безперечно, участь у церковних таїнствах, та потім виявилось, що цією здатністю її нагородив... диявол. Тому необхідно дуже вважати з такими речами, щоб не потрапити навіки в тривкі диявольські тенета, котрих не бракує тут, на землі.

Крім безбожних шарлатанів, є теж у народі цілителі, які, направду, мають зв'язок із Всевишнім, і отримали на це благословення священика. Вони випробуваними методами, наприклад, лікарськими рослинами, масажем тощо, допомагають хворим позбутися, може й не повністю, якоїсь недуги. І, як правило, не наживаються на чужій біді; їм не йдеться про достатки - не встановлюють стабільних цін, як це робить велике число модерних магів, хитрих шарлатанів. Такі знахарі ніколи не афішуватимуть повсюдно своєї діяльності. Вони відзначаються скромністю, безкорисливістю, вартісними християнськими чеснотами, значна частина їхнього успіху полягає якраз у теплому, братньому ставленні до хворих. Обдаровуючи Божих створінь оптимізмом на місцях, благочестиві цілителі незалежні від хабара, не роз'їжджають по різних місцевостях, велелюдних місцях, де є більший прибуток, тратячи не раз величезні кошти на рекламу, та не засиджуються в кабінетах. Вони твердо переконані, будучи ревними християнами, що отримали цей рідкісний дар від Бога, цим не хизуються, зокрема тим, що є віруючі; понад усе ставлять Божу волю, а не власну. Їм не бракує, отже, дарів св. Духа. Їх розпізнають за плодами.

Щодо ворожіння, знаємо, що часто ворожать цигани, особливо в людних місцях, та вони й не раз зухвало вдаються до обману, видурюючи таким чином в легковірних фінанси, не раз і останні. Кажуть, що в цьому плані жінки більш довірливі, ніж чоловіки. Наприклад, мені доволі часто доводилось бачити у Львові переважно двох старших циганок неподалік від Оперного театру біля придорожнього базарчику, котрі пропонують перехожим... поворожити за допомогою їхніх долонь. Одні від них швидко тікають, а інші швидко вірять... Пригадую собі, що одного разу проходив тим місцем, і одна з чорнявок, незважаючи на те, що я був тоді з відзнакою духовної особи, запропонувала мені раптом... погадати. Я, звичайно, відразу ж відмовився, тому що Христова Церква забороняє християнам вдаватись до так званої хіромантії - гадання через лінії долонь. І та циганка, почувши миттю ту відмову, попросила не соромлячись... закурити. Та не скористала, бо я не палю. Не знаю, може комусь і збулися циганські пророцтва, але, на мій погляд, це пахне великим обманом з метою отримати задарма, певну суму грошей, адже не секрет, що цигани вельми схильні до шахрайства багатьох вже, судячи з різних досвідів, ошукали, пускаючи в очі туман. Зі св. Письма знаємо, хто є батьком такого неподобства.

Бувають ворожки чи відьми й автентичні, що не соромляться та не бояться грішити перед Господом Богом. Наприклад, ієромонах Анатолій Берестов зазначає в одній зі своїх книг про магію, що в одному православному храмі Росії наприкінці минулого століття, до слова, біля святих мощей преподобного Серафима Саровського, де люди зібрались для покаянних молитов, трапилося раз незвичне. Перед Літургією отець попередив прихожан, аби ті вважали, бо в храмі присутні два екстрасенси. Одна з жінок явно впадала всім у вічі через свою нецерковну та дивакувату поведінку: ставши перед іконою Богоматері, вона простягнула до неї долоні, стараючись дещо зловити, "прийняти енергію". Потім вона почала робити руками різні рухи. Ніхто не звертав не неї особливої уваги, не чіпав, не проганяв. Раптом з біоенергетиком, що "набралася енергії", виникло щось неймовірне: руки її скорчило й вивернуло назад, а все тіло перекрутило, вона стала наче скручена, загорнута в якийсь дикий вузол і, врешті-решт, знесилившись, осіла на підлогу перед іконою. Так преподобний Серафим не допустив мерзенних діл у своїй обителі, показавши ще раз, що Господь за це тяжко наказує. Святотатниця отримала удар небесної десниці за свої темні діла... Справедлива Господня рука як і голубить, так і карає за наші гріхи.

Відомо, що ворожки йшли із цього світу, переносячи жахливі муки. Один ієромонах довго раз вмовляв таку висповідатись і запричаститись, та вона, опанована дияволом, категорично відмовлялася... Траплялось також, як відступниця з жахом помирала, то благально просила, щоб подали їй руку: в такий спосіб, говорять, передаєтися на іншу особу бісівська сила... Такі випадки непоодинокі. Одна невістка з карпатського села дала так одного разу руку своїй свекрусі, що помирала, а потім, коли вона померла, з нею відбулося щось дивовижне: якась сила її вночі тягнула на місцевий цвинтар, вона почала шаленіти, роздягатись, верещати, втікати від церкви, не відчуваючи при тому жодної втоми. Нещасну возили неодноразово до психлікарні, але нічого не допомагало. Лише згодом, як відвезли до знаного отця екзорциста, то все з Божою поміччю налагодилось... Колишня заручниця нечистого, на щастя, змінилася: стала врівноваженішою, почала відвідувати сільську церкву, розказуючи, що відчувала, як одна сила серед ночі її на кладовище штовхала, а інша не пускала. Отаке трапляється жахіття. Знаємо з історії, що культ зла прадавній - ще в Середньовіччі різних відьом піддавали жорстокій інквізиції, спалюючи на вогнищі... До слова, проти різних грошолюбних, захланних магів-екстрасенсів безкомпромісно раніше вже виступив уряд Росії. Одні навіть провадили свою діяльність в установі під назвою "Стоматологічна клініка". Надіюсь, що в нас це незабаром зроблять також: цілительство мусить бути відділене від окультизму раз і назавжди. Доцільно найперше заборонити їхню рекламу.

Можуть не бути, як відомо з конкретних випадків, щасливими ті подружжя, що сформувались внаслідок походеньок до ворожки... Обидвоє партнерів мають свідомо та добровільно, якщо хочуть жити в радості та злагоді, вибирати супутника життя, а не за допомогою якихось чарів, впливів темних сил і т. п. Треба постійно остерігатись різних замовлянь, виливань воску, а використовувати взамін свячену воду та щиро молитися, уповаючи повсякчас тільки на Бога, що єдиний оздоровлює. Краще більше застановитись над теперішністю, ніж намагатися через так званих ясновидців, ворожок, що отримують не раз відповідну інформацію від прадавнього ворога християн, заглядати без потреби в майбутність.

У Біблії, а, точніше, в апостольських діяннях, теж написано про першу апостольську подорож Павла та Варнави на острів Кіпр, що в Малій Азії. І от, коли вони перейшли весь острів аж до Пафосу, зустріли одного чоловіка, який, як читаємо, звався Вар-Ісус і був ворожбитом та неправдивим юдейським пророком (в Старому Заповіті, до речі, брехливих пророків каменували). Він там був із мудрим проконсулом Сергієм Павлом. Дізнавшись про них, проконсул покликав апостолів - бажав почути Боже слово. Та ворожбит мерщій виступив проти Господніх проповідників: йому дуже не сподобалось, що проконсул віднайде правдиву віру. Павло ж, скріплений св. Духом, глянувши на нього пильно, сказав чаклунові в очі, що він є повний всякого підступу та лукавства, назвавши його також диявольським сином та ворогом усякої правди. "Чи ж не перестанеш перекручувати прості Господні дороги?" - запитав апостол чародія . Потім же, як відомо, слуга сатани миттю осліп: Всевишній знову справедливо покарав за безбожне блюзнірство, так що той не бачив яскравого сонця і не міг сам іти. А консулова віра внаслідок того тільки зміцніла, і він, без сумніву, прийняв до серця божественне вчення (пор. Ді. 13, 1-12).

Отож, як бачимо, з Богом не вільно жартувати, якщо хочемо спастися, з Ним віч-на-віч зустрітись. Як випливає з багатьох авторитетних джерел, категорично заборонено під страхом кари вдаватись до магії та ворожбитства, тому що, як довідуємось, наслідки цього жахливі. Будьмо непорочні перед Творцем, Його вірними воїнами. "Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах... (Еф. 6, 12). Диявол дуже ненавидить покаяння грішників, що прагнуть очиститись від гріховного бруду. Для нього великою несправедливістю є прощення їхніх гріхів під час належної щирої сповіді.

У книзі Діянь ще читаємо, що в Македонії, жила одна служниця, яка мала віщунського духа і шляхом віщування приносила великий прибуток для своїх панів. І ось, коли туди прибули апостоли Павло та Сила, вони з нею якось зустрілись. Ідучи слідом за апостолами, вона викрикувала: "Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!" Вона так поступала тривалий час. Коли Павлові це набридло, він мовив духові, щоб той в ім'я Ісуса Христа покинув її тіло. І злий дух відразу ж з неї вийшов, та таке вельми не сподобалось панам, адже через те вони вже не матимуть доброго заробітку. Отож, як довідуємось, можновладці взяли Павла разом із Силою, поволікши їх до влади на майдан... ( пор. Ді. 16, 16-19).

Тому бережімо безцінний скарб - віру у Всевишнього та остерігаймося завжди і всюди з Його допомогою диявольських сітей (магії та ворожбитства), що часто бувають досить принадними. Молімося до відвічного Творця, який зцілює наші прерізні недуги і немочі, про очищення від усякого демонічного впливу, рабства нечистого та щоб зростати невпинно у Божій ласці. Нехай береже всіх Господь і хоронить від лукавих ворогів, особливо невидимих. Амінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар