середу, 2 березня 2011 р.

Що ж насправді проповідує о. Олег Ведмеденко?..


У цій новій темі чи критичному міркуванні вирішив застановитися і над аналізом дискусійного вчення о. Олега Ведмеденка, який не хотів зректися суб’єктивних поглядів у тлумаченні св. Письма, через що виник немалий конфлікт і він був змушений покинути Православну Церкву (КП).

З одного боку варто подивляти його працю, особливо у кіберпросторі, із безкорисливим роз’ясненням Біблії, але з іншого - на загальному фоні Церкви це набирає якихось ознак сектантства, коли отець не визнає офіційного трактування Слова Божого у традиційних християнських конфесіях, а його послідовники вважають його екзегези мало не догмами...

Духовне роз’яснення Слова Божого існувало у Христовій Церкві. Але, на жаль, водночас повсякчас мало місце і єретичне тлумачення біблійної дійсності - і нині це скрізь відроджують, забігають у різні богословські дебрі, попри рівні дороги!

Вже протестанти тлумачать Біблію на свій лад (як їм вигідно) і що маємо в наслідках? Вдосталь різних деномінацій-сект, єретичних відмінних учень проти усталеної традиції вікопомної Христової Церкви... Історичний вимір та об'єктивність Божих трансцендентних істин мають теж вагоме значення на богословському тривкому ґрунті.

Священик Олег Ведмеденко стверджує, що, мовляв, відроджує якраз Каппадокійську школу богослов’я, в котрій стовпами є такі відомі у християнському світі святі як Василій Великий, Григорій Ниський і Григорій Богослов, заявляючи, що в його біблійній школі представлені всі ці чотири рівні розуміння св. Писання: буквально-історичний, морально-етичний, духовно-символічний і містичний... За ним, крім правильної віри, яка походить від слухання духовного слова Божого, існує сьогодні теж і так звана «лжеортодоксія-лжеправовірність», тобто – консерватизм, який є від букви, яка вбиває.

Та є одне але… Було б непогано, коли б о. Олег звіряв ще свої погляди й дослідження з якимись офіційними біблійними коментарями (православними, католицькими тощо) різних церковних екзегетів, які написані вже набагато раніше. А то в результаті такої самодіяльності появляється чимало новацій, усіляких сенсацій, нездорових фантазій.

Для прикладу, шляхом перекручення всього з ніг на голову в перенаголошеному символізмі і через виразний відступ від ортодоксальності біблійного богослов'я о. Олег Ведмеденко чомусь ототожнює людину більше… з духом (а ми в суті-це дух, душа та тіло), диявола (злого та розумного духа) зводить теж до грішної людської плоті. Довідуємося, що князя цього світу о. Олег розглядає на духовному рівні (вселенський дух злоби піднебесної сфери, також і закон плоті та тваринні інстинкти, присутні в людях), так і на рівні буквальному – як постать конкретну. Начебто у двох таких аспектах. Між іншим, далі в одній зі своїх відеолекцій на сайті «Біблійної школи духовного вдосконалення» цей ієрей виразно заявляє, що… сатана існує (!!) тільки на рівні людського серця в іманентний спосіб. Годі збагнути в суті, ким є для нього нечистий. Дивують назагал релігійні фантазії й на тему пекла.

Символізм у нашого пояснювача Біблії немовби замасковано витісняє рівень історичний. До речі, коли його одного разу спитали в одній із соціальних мереж, чи він читає у своїх біблійних дослідженнях тексти св. Письма в оригіналі, то відповіді так і не отримали…

Ось таке маємо нині фантазування на різну біблійну тематику. Де ж тоді християнське правовір'я? Суб’єктивізм є насправді ворогом правди як такої.

Наскрізь парадоксальна стаття о. Олега «Парадокс розколу». Дехто навіть із католиків стверджує, що автор (тобто о. Олег Ведмеденко) гарно каже про єдність Тіла Христового чи Церкви, а саме заторкує тему потрібного єднання у Святому Дусі, запевняючи, що "не можна розколоти Церкви, так як не можна розколоти води".

Але якщо приглянутися на це уважніше та подивитися з богословської перспективи, то бачитися, що матеріал поданий у стилі своєрідного релятивізму, церковного агностицизму. Ряд, як на мене, богословських помилок з неї:

1)«Христос же створив Церкву – за визначенням Єдину, Святу, Соборну і Апостольську. Церкву, засновану на камені віри смиренної, що чинна любов’ю».

Не цілком правдиво. Ісус заснував Вселенську Церкву насамперед на міцній скалі-апостолові Петрові, наступниками котрого з волі Божої є та були весь час Римські Архиєреї в Апостольській Столиці.

2)«Тому якщо «двоє чи троє» в ім’я Ісуса, тобто в ім’я смирення Христового та Отчої любові поєднані, там і Христос серед них пробуває, і Дух Святий у них діє й спасає, єднаючи їх з Христовим Тілом. Бо вони – уже церква, вони – зібрання праведників, складова ланка Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Господньої».

Вибачте, але таке довільне трактування дійсності Христової Церкви нагадує, певною мірою, протестантизм. Звичайно, Церква є зібранням вірних від грец. «Ἐκκλησία», та не тільки: ще має бути спільнота мирян і різного рангу духовенства. Церква теж мусить мати власну чітку структуру, свої усталені догмати, проти яких так завзято у наш час виступає о. Ведмеденко.

3)«…І не потрібні йому ні патріархат, ні папа, ні інша якась сьогосвітня юрисдикція. Аби лишень благодать зігрівала та просвітлювала серце праведника».

Знову якийсь випливає церковний агностицизм чи анархізм. Заперечення заодно церковного проводу-влади, папства, що є з волі Божої на землі і т.д. «Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене» (Лк. 10, 16). Церковну ієрархію встановив сам божественний Спаситель, і вона має своє вагоме завдання в Церкві.

4)«Аби тільки віра Христова наповнювала миром і радістю в Дусі Святім».

Поширена ідея протестантизму. Не тільки віра потрібна до спасіння, а ще теж добрі діла, без котрих віра нежива як знаємо навіть з доктрини католицької чи з Біблії.

5)«Бо ж християнство – це не просто якась там конфесія, не визначена релігійна деномінація. Християнство – це стан душі і спосіб життя».

Не цілком так... З погляду релігієзнавства християнство – це теж одна з великих світових релігій. Це навчання про єдиного у Пресвятій Тройці Господа Бога що є, отже, Творцем усього у трьох Його найважливіших проявах (Особах): Бога-Отця, єдинородного й несотвореного Сина - Ісуса Христа (Боже Слово) і Св. Духа, що є наче Любов між Отцем та Сином і в минулому часто говорив через відважних пророків.

6)«Де смирення – там і Христос, а де Христос – там і Церква».

Св. Ігнатій Богоносець, до слова, казав у давнину наступне: «Де єпископ, там і Церква. Де єпископ, там і народ Божий, а де народ Божий, там і Вселенська Церква». Суть зрозуміла.

7)«Соборна Церква не обмежена ні простором, ні часом, ні народом, ні живими, ні померлими, і до неї входять усі істинно віруючі всього світу. Тому-то вона ще називається Вселенською».

Церковний агностицизм, нетрадиційна еклезіологія, наприклад, для православ'я, яке отець так "захищає"... Христос, як відомо заснував єдину Вселенську Церкву для всіх без винятку: праведних і грішних. Коли Спаситель послав Св. Духа на своїх апостолів, то вони відразу отримали дар розмовляти різними мовами світу, що означало: всі народи повинні поєднатися у Христовій Церкві, боголюдській інституції, під видимим Вселенським (Римським) Архиєреєм. Христова Церква є, звичайно, воюючою на землі в дорозі до вічності, терплячою в чистилищі і так само прославленою в небесах поруч Господа. Існує, як знаємо, спільнота святих.

8)«Смиренні овечки Христові насправді є в усіх «дворах», в усіх конфесіях, в усіх громадах. Вони й складають соборність Христової Церкви».


Дуже вже часто це любить повторювати о. Олег, вчення якого схоже на окреме- ні католицьке, ні православне (традиційне), ні до кінця протестантське. Можуть бути ці "овечки всюди", але виглядає тут знову на часту помилку о. Олега - церковного агностицизму, якогось релятивізму, невизначеності і т.п. Виправдання всього у стилі «Нью Ейджу». Не виглядає це на автентичний біблійний екуменізм, щоб «усі були одно» (див. Архиєрейська молитва, Йоан 17, 21), в одному Божому «дворі».

9)«Якщо серце закрите гординею, корисливістю та нетерпимістю фарисейською – то скільки не співай «Аксіос!», скільки не покладай рук, – однаково не прийме воно благодаті ні єпископства, ні священства, ані дияконства».

Та догма католицизму або православ’я (документ теж «Номоканон») така, що ласка святих таїнств не є залежною від персональної святості духовенства як і від віри теж. Наприклад, св. Василій Великий у своїх правилах головним критерієм при обранні кандидата на священство вважає тільки принцип благочестивості, що цього достатньо.

10)«Тож поняття «розкол» – це насправді ілюзія, жупел в руках церковних політиканів, ще одна «козирна карта» в боротьбі за паству. Церкву Христову розколоти неможливо, як неможливо розколоти воду»
.

Проте гріх схизми існує у світі чи не повсюди. Читаємо зі священного Писання: "Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці" (1 Кор 1, 10). Стосовно розколу чи схизми (з грец. σχίσμα), то, для прикладу, згідно із енциклопедичним словником Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона ще в Новому Завіті цим терміном позначають всякі церковні розділення та чвари, однак згодом «схизмою» став називатися такий поділ лишень у лоні Церкви, котрий не стосується догматів. Цим схизма і відрізняється насправді від єресі.

Тому приватне вчення о. Олега Ведмеденка з УАПЦ (К), що себе сміливо завжди відмежовує від усіх «фарисеїв, церковних політиканів», є неблизьким до біблійного богослов’я чи навчання офіційних християнських конфесій. У своєму езотеризмі суперечить доктрині не тільки Церкви Католицької, але й Православної. Загально теж – довголітній традиції святих Отців Божої Церкви. Це все також можна охарактеризувати актуальними словами св. ап. Павла: "Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок" (2 Тим. 4, 3-4).

І де тепер ілюзії? Дивно, що навіть декотрі католики захоплюються тією самодіяльністю на церковному рівні, коли вимальовуються чіткі теологічні хиби та підриваються самі церковні основи. Варто св. Писання вивчати безпомилково!

П. С. Тут на сайті РІСУ ще є мова про теперішнього патріярха о. Олега Ведмеденка Мойсея Кулика, який також вірить в антихристиянську реінкарнацію.

o.Mykil

13 коментарів:

  1. Я ніколи не сповідував ідею реінкарнації душ – див. мою статтю на цю тему «Роздуми на тему. Реінкарнація»: http://vedmedenko.org.ua/statti.php?num=38 ). «Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся», – свідчить народна мудрість. Щось таке, здається, й у Івана Франка (епіграф до казки «Фарбований лис»?.. :)) До речі, інформація щодо УАПЦ-к вже дещо застаріла (див. http://vedmedenko.org.ua/fundator.php ).

    ВідповістиВидалити
  2. Так чи інакше ваше вчення визнано офіційно єретичним. І таких опусів (тут лиш одна стаття проаналізована) не бракує. Вистачить баламутити традиційних християн!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Статейка,так собі.Бліде критиканство.Логічні притензіі слабенькі,багато узагальнень,конкретики мало а та що є викликає більше запитань до самого автора.
      Тому автору потрібно ще трохи попрацювати над собою.
      І нехай Господь йому допомагає.

      Видалити
  3. Щодо реінкарнації, то йдеться найперше про віру в неї вашого скандального "патріярха" Мойсея, що теж згадано у цій критичній статті й дано посилання на сайт РІСУ http://old.risu.org.ua/ukr/news/article%3b6777

    ВідповістиВидалити
  4. //Щодо реінкарнації, то йдеться найперше про віру в неї вашого скандального "патріярха" Мойсея…//

    Найперше його, затим – мою. Адже цей матеріал про моє служіння («Що ж насправді проповідує о. Олег Ведмеденко?..»), отже речення «ще є мова про теперішнього патріярха о. Олега Ведмеденка Мойсея Кулика, який ТАКОЖ вірить в антихристиянську реінкарнацію» недвозначно натякає на буцімто мою віру в неї. «Неправдою світ пройдеш…»

    ВідповістиВидалити
  5. //Так чи інакше ваше вчення визнано офіційно єретичним. І таких опусів (тут лиш одна стаття проаналізована) не бракує…//

    Обман завжди був улюбленою зброєю в руках церковного фарисейства. Тут неправда на нерозумінні сидить, гординею ж і лукавством поганяє. Об'єктивний аналіз звинувачень на мою адресу з боку консервативної частини церковної ієрархії – див. на http://vedmedenko.org.ua/statti.php?num=191 (російською мовою – http://vedmedenko.org/statti.php?num=178 ) Гадаю, легко розібратися...

    Що стосується історії моєї заборони в київському патріархаті, то правда тут: http://vedmedenko.org.ua/statti.php?num=140 (російською мовою - http://vedmedenko.org/statti.php?num=121 ). Біографія і моє служіння - на http://www.vedmedenko.org/fundator.php

    ВідповістиВидалити
  6. Що стосується «вашого скандального "патріярха" Мойсея», то як я уже зазначив вище, інформація щодо мого перебування в УАПЦ-к вже дещо застаріла. На сьогодні я є єпископом Апостольської Православної Церкви (АПЦ) – див. http://vedmedenko.org.ua/fundator.php , до якої владика Мойсей не має жодного відношення…

    ВідповістиВидалити
  7. Раджу Вам так уже тут не "спамити" -- кілька постів підряд. У протилежному випадку буду видаляти таку суперечливу "апологетику" у свій адрес.

    Суперечить ваше самовільне трактування св. Писання традиції Христової Церкви, вченню св. Отців Церкви тощо. Це отрута для людських душ і словоблудство.

    Єресі на кожному кроці включно із церковним агностицизмом. Визнайте це, поки не пізно. Де ж смирення Божого слуги?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Хай благословить Вас Господь, хай засяє на Вас лицем Своїм, і хай дасть Вам мир…

      Видалити
    2. Єресь розповсюджує канонічна "традиційна" так звана "православна" так звана "церква", яка на справді є самою великою в світі сектою !

      Видалити
  8. Перепрошую, але прочитала я вашу статтю, і ряд питань по вами висловлених пунктах з’явився. Чи не могли б ви краще розтлумачити вашу позицію?

    1. Церква заснована на Петрові, а що ж Павло та інші апостоли?

    2. «Де двоє чи троє зберуться в ім’я моє, там і я між ними», це євангельський вислів, який Христу належить. З чим тут сперечатись? Як в апостольській церкві здійснювались відправи, як призначались (обирались) священнослужителі, диякони і т.д. Хіба не це є каноном? А та церковна ієрархія і уклад, що є нині, цілком спростовує засади первісної апостольської церкви. Хто має виправлятись?

    4. Про діла Ведмеденко і проповідував постійно, і досі благочинні заходи здійснює весь час, а про молитву і богослужіння, то й згадувати зайве, все як належить.

    5. «Християнство» слово багатозначне, так само, як і слово «церква». Нащо плутати пояснення стосовно одного значення з поясненням стосовно іншого, вони жодним чином не заперечують одне одного. Та й Символ віри на богослужінні Ведмеденка виголошують, як і належить згідно літургії. Куди вас понесло?

    6. У чому ви суперечите Ведмеденкові? У тому що єпископ важливіший за Христа? Ну то де ж тут канонічність?

    7. Вибачте, знов не бачу суперечності. Чи ви як той анекдотичний прапорщик, вимагаєте відповіді не «з заліза», а « з того ж самого металу»?

    8. Те ж саме. Чи слова істини, вимовлені Ведмеденком автоматично стають неправдою?

    9. Скажіть, будьте добрі, чи серце, уражене «…гординею, корисливістю та нетерпимістю фарисейською» може бути благочестивим? У чому тоді суперечність?

    10. Таким чином православні, греко-католики, і решта християнських конфесій є схизматики, і лише ставши римо-католиками, усі вони уникнуть схизми. Я гадаю вас найперше підтримає духовенство цих конфесій (особливо вище), завтра ж підуть під вашим проводом до папи Римського.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Питайтеся краще Ведмеденка, що він мав на увазі, висловлюючи неоднозначні погляди. Суть така, що у Православній Церкві Київського Патріархату його вчення, довільне тлумачення св. Писання, визнано хибним. Це також випливає й з погляду Церкви Католицької. Щоб не ставити тут зайвих питань, читайте краще офіційну доктрину християнства!

      Видалити
  9. Шановний, що ви мені про Ведмеденка. Я по суті статті питання ставлю. Як мені до Ведмеденка ставитись я й сама розберусь, за свою статтю треба відповідати.

    Шановний, мені до будь-яких і будь-чиїх доктрин настільки байдуже, що ви й уявлення не маєте. Мені про Бога йдеться, а не про політику. Де діла віри? Де українці? Цілий народ от-от пощезне (чи не через брак Знання?) Вороги наші уже руки потирають - без зайвих витрат, нашими ж зусиллями, принісши їм дохід, виморимо себе вже от-от. А тут знов паству поділити не можуть.

    Бог - то Любов, та яка рухає світила. А де любов, там нема місця розбрату й хрещально-поховальним комбінатам. Христос же проповідував Істину, наслідком якої має бути свобода, а не рабство, низькопоклонство й нові вериги. Якою ж силою має володіти та Істина, щоб зробити вільним у світі, де всі тяжко стогнуть під незлічимими тягарями? А такою, що пробуджує мертвих до Життя, то невже у когось є надія, що Дух, який віє, де хоче, доктринами уловить? Хто ті доктрини вивчає окрім професіоналів? Мертве і бездіяльне (що якраз і спостерігаємо) те слово, яке не запліднене власним духовним подвигом і священним вогнем. Ловитва вітру і всіляка марнота...

    ВідповістиВидалити