Навчаючись на філософсько-богословському факультеті, ми мали такий предмет як психологія релігії, крім загальної психології тощо. Використовували різні підручники, а також посібник «Психологія релігії», авторами котрого є В. І. Лубський і О. І. Предко. Вийшов він друком у Києві в 2004 році та рекомендований для студентів вищих навчальних закладів. Видання серйозне. Немало цікавих наукових досліджень у цій сфері, психологічно-людських підходів до Бога, релігійної дійсності, звернень до різних стовпів молодої науки психології і т. д.
Перечитуючи книгу та вивчаючи її зміст, довідуєшся, звичайно, багато нового, відкриваєш для себе щось цікаве... Хочу зараз зупинитися коротенько на одному, не всім знаному штриху з життя М. Лютера, батька бурхливої Реформації (Протестантизму). Із двох місць видно, що Лютер як впливова особистість був одержимий, тобто мав злого духа в у християнському значенні. Чому? А тому, що Ерік Г. Еріксон у «Молодому Лютері», пробуючи поєднати індивідуальну та історичну кризу, (у підручникові подані тільки уривки з неї) згадує те, що троє молодих його сучасників, з яких ніхто, між іншим, не став на дорогу Лютера, повідомили, що одного разу (коли мав уже поза тридцять) він раптово упав на монастирських хорах в Ерфурті і в шаленості одержимого, ревучи голосом бика закричав: Ich bin’s nit! Ich bin’s nit! З німецької це означає: «Це не я!». По-латинськи буде: «Не я!». Подібно як це не раз трапляється на автентичних сеансах екзорцизму, де люди, а точніше сатана в них, верещать грізно несвоїми голосами, звуками різних тварин, бачачи святий хрест, освячену воду, священика під час обряду чи молитви… Не все диявольська одержимість проявляється чітко назовні - злий дух може й хитро маскуватися. Дивно якось виглядає та зафіксована очевидцями подія…
Свідки вважали, що Лютер був якраз одержимий бісами... Так просто до психологічного стану це важко звести (хоч Лютер намагався) – тут проявляється також і духовна площина реальності. Не з кожним таке, на щастя, буває. Зі світової павутини (одного магічного сайту) дізнався про те, що, мовляв, Мартин Лютер знав, що є одержимий дияволом... До слова, це сталося конкретніше під час читання фрагменту Євангелія від Марка про зцілення Христом людини, яка була одержима німим нечистим духом… Виходить, промовив у ньому дідько? Як випливає з досвіду, під час одержимості в людини свідомість може виключатися або повністю, або наполовину… Не завжди людська особа усвідомлює, що в ній «сидить» та нечисть з пекла. Тож робімо тепер висновки. Можливо. Здійснити суто людськими силами такий могутній переворот у Церкві на той час без втручання потойбічних сил йому одному, мабуть, би ніколи й не вдалося. Дияволові це було вигідно? Тобто, щоб Вселенська Церква, Містичне Христове Тіло, була ще більше пошматована, існувала в невигойних ранах?
ПРОТЕСТАНТИЗМ, хоч і був певною відповіддю на тогочасні проблеми Церкви, однак він зайшов через новаторські ідеї задалеко. Сам Лютер вибрав дуже крайні методи діяльності. Пропагував своєрідну богословську парадоксальність, як наприклад, що людська природа повністю знищена (а не зранена як Церква вчить!) через первородний гріх. Ми ж є самі в собі, і не є цілком ніщо, тому що створені на Божий образ та подобу… Різні-прерізні секти, християнські розколи, церковний розбрат – це також плоди Реформації. А Господь же наголошує у св. Писанні, щоб ми всі були у християнському дусі як одне ціле. Нам треба єдності від Триєдиного Бога. Вистачить хаосу! Диявол, цей прадавній ворог Бога та людини, є водночас батьком усякого розбрату з неправдою. Тому варто задуматися, чи Протестантизм такий світлий як часом може здаватися, зокрема братам-протестантам. І чи це все погоджується, отже, суціль із предвічним Божим задумом, подихом Святого Духа. Бо ж яке коріння, такі й плоди...
Так, певною мірою були надуживання у справі індульгенцій, як нам підказує історія, однак, як на мене, проблему було занадто ним роздуто, щоб аж поряд з іншими речами дійшло до розколу Христової Церкви. Можна було спокійніше це вирішити, без власних амбіцій та спотворення теологічної дійсності. І ніби мудрий був чоловік цей Лютер, а так багато наробив духовної шкоди, створив своїм Протестантизмом - більше проблем, ніж існувало до виникнення цієї релігійної течії. Може й був у цьому малий Божий допуст, та бачу після аналізу явища, що більше простежується в тому рука Божого ворога, джерела всякого безпорядку, єресей тощо.
Булла Папи Лева X. Exsurge Domine - відповідь батьку Реформації http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/History_Church/Article/LevX_Exsurge.php
Проповідь єпископа Йоана Фішера проти згубного вчення Лютера (1521 р.) http://www.unavoce.ru/library/fisher_sermo.html
Зі соборного послання ап. Якова 2, 14-26:
"Улюблені, яка користь, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може віра спасти його? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас скаже до них: Ідіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь, і не дасть їм необхідного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли немає діл, сама в собі мертва. Та хто-небудь скаже: Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу мою віру моїми ділами. Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують та тремтять. Хочеш знати, безглузда людино, що віра без діл не приносить плоду? Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина? Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. Так здійснилося Писання, яке каже: Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність, і він був названий приятелем Божим. Ви бачите, що чоловік виправдується ділами, не тільки вірою. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами виправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом? Як тіло без душі мертве, так і віра без діл мертва".
За протестантами, потрібна тільки віра для спасіння. Знаємо з Біблії, що сатана теж вірить і тремтить...
П.С. Між іншим, відомо теж і з Інтернету, що М. Лютер мав у житті неабиякий контакт із дияволом... Ось наприклад це для підтвердження цього ФАКТУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар