вівторок, 22 грудня 2009 р.

ДОВГОЖДАНИЙ ПРАЗНИК...




Дійові особи:


Ангел Гавриїл

Зоря

Пастухи: Олекса та Петро

Козак Яків Вернидуб

Волхви (мудреці) - Володимир, Василій і Нестор

Бідняк Пилип

Багатій Семен

Циган Мина

Єврей Остап

Цар Ірод

Воїн Севастіян

Колишній атеїст Максим

Зубата Смерть


***

Ангел Гавриїл


(заходить на початку разом з пастухами):



Слава Богу християни,

Бо на світ цей Спас ступив...

Душі вільні від омани,

Зла попадали стовпи.

Як дізнався гордий біс

Про Дитя-Христа,

Нишком втік в тамтешній ліс...

Снігом сум розстав!



Пастух Олекса:



Спали біля стада ми -

Пісня розбудила.

Зірка, бачим, серед тьми

Вельми сяйна й мила.

Всюди музика луна,

Вітром гомін мчить.

І ніхто не пив вина...

Чудернацька мить.



Пастух Петро:



Вздріли ангела тоді,

Настрахався кожен.

Риба борсалась в воді...

Скрикнули, о Боже!

Гість незнаний розповів

За святе Маля.

А коли я впав у рів -

Бігли звідтіля.

Стайню впору відшукали

Дали Пану серце...

Тут - опілля, стрімкі скали,

Вигін і озерце.



Козак Яків Вернидуб (задивлено на всіх):



Запоріжжя - любий край,

Січ - неначе мати

Поруч рвійного Дніпра...

Прагну запитати,

Чом зорі яскравий блиск

Виливсь на степах,

Місяць низько так завис?..

Бо послав ватаг.



Гавриїл (у відповідь):



Народивсь Христос-Месія.

Зблякла чортова затія.

Сколихнуло світ оце...

Люди тішаться з Творцем!



Зоря (прихилившись злегка до ангела Гавриїла):


Нині просто я могуча.

Світлом ділюся своїм.

Завмирає тьма дрімуча.

Світ увесь мов Божий дім...



Олекса: (несподівано, тривожно):



Браття, чути шум якийсь

За вікном, направду.

Якове, йди подивись.

Двері - ось, од саду.




Бравий Яків (виходить і хутенько повертається, кажучи таке):



То вельможі. Всі на конях.

Зараз будуть тут.

Зброю маю я в долонях...

Петре, дай ще й прут!



(Той охоче його йому подає і враз заходять до обійстя мудреці):



Мудрець-волхв Володимир (піднесено):



Добрий вечір вам, шановні,

Честь Творцю одному.

Хилим перед Ним ми скроні.

Принесли щось з дому.



Василій
(в подібному тоні):



Зірка нам вказала путь,

Вірна проводирка.

Заховалась ница лють...

Кінь цікаво зиркав...



Нестор
(відразу за товаришем):



Перешкоди вже позаду,

Де ж ти, знеохото?

Перетнули Рим, Канаду...

Хоч вмивались потом.



Цар Ірод (вбігає після короткої паузи, розмахуючи в'язкою ключів):



Хитрий та могутній я,

Повсякчас такий.

Вдача схиблена моя,

Погляд прелихий.

Розкіш пристрасно люблю.

Заглядаю в чарку;

Наймитів брутально б'ю

На близькім фільварку.

Не живу по-християнськи,

Топчу надмету.

В Господа не прошу ласки -

Вибрав суєту...



Звертається до волхвів:



Ви, волхви, звідкіль прибули?

Чом оселя ніби вулик?

А зоря кида проміння

І страх причаївся в сінях?

(Виштовхує з хати зорю. Та спокійно виходить...)



Володимир
(покірно):



Ми - з віддаленого Сходу.

Бога всі шукаєм.

Пережили жах, негоду -

Тужим бо за Раєм!



Ірод тоді до них (скрикуючи):




Йдіть у Вифлеєм мигцем,

Хоч довкола мла.

Не вертайтесь порожнем -

Забіжіть в палац.

Роз кажіть потом мені

Бачене, почуте.

Краще так, аніж у сні...

Чи мале обуте?



(Ірод покидає після того приміщення. Помалу за ним виходять мудреці, повертається зоря і стає поруч Гавриїла)



Бідняк Пилип:


Ой, вітаю вас усіх,-

Тих, кому огидний гріх...

Сидів якось на площі я,

Звичайно, у лахмітті.

Молодик, спершися, стояв,

Плащем накривши лікті.

І перехожим повідав

Про Спасове Різдво.

Розвіялись біль, сум, біда...

Стрічаймо торжество!



Багатій Семен:



Тривав бенкет. Всі пили, їли...

Був вечір. Вщухли сови.

Забіг слуга Степан до вілли

Й ось так тоді він мовив:



Подейкує люд, що сьогодні

Покинув небо Вишній.

Здригнувся світ напередодні.

Лишаймо справи лишні...



Не йняв спершу я, звісно, віри,

Моя родина - теж.

Та потім потай перевірив...

І здивувавсь. Авжеж!



Циган Мина (долучається до гурту пришвидшено та ледь посвистуючи):



Родом я із Закарпаття.

Маю спритну кицьку.

Закупляю всяке шмаття

В Чернівцях, Хмельницьку...

А зовуть її Снігурка.

Полюбля мишей...

Є у сумці шапка турка

Й ефективний клей.

За «десятку» все продам,

Пам'ятати буду.

Віднесу частину в храм...

Псові куплю буду...



Козак Яків
(піднявши вверх шаблю):



Чорнобривий, геть надвір!

Не бреши хоч нині!

Вдосталь вас прийшло з-за гір.

Мешкай в полонині.



(Виганяє його з господи, замахнувшись шаблею)



І тут появляється єврей Остап та й каже:



Всіх віта єврей старий.

Рідним стало місто Стрий.

Зичу зібраним комфорту,

Бо потрібен він достоту.

Міці й втіх тривких у нім.

Недругів хай звалить грім;

Щоб буяли льон, овес

Й в русі був залізний прес.



Яків Вернидуб:



Забирайсь подалі, жиде,

Та не заважай.

Не зібрались тут сновиди...

Де твій отчий край?

Зараз на меті не це.

Забирай «яйце-райце»!



(Його також випихає обережно на вулицю)




Максим (колишній атеїст):



Признаюся чесно всім,

Що не вірив в Бога.

Вже скінчився трагічний фільм...

Коле списом спогад.

Взнав, що Володар з висот

Станув на долину.

Новину впіймав народ...

Сумнів я покинув...



(І затим з'являються мудреці після відвідин стаєнки, співаючи куплет колядки «Нова радість стала»)



Василій:




Ладан, золото і миро

Богові вручили щиро.

Він жадав обняти нас...

І всміхавсь тоді якраз!



Нестор (радісно):


Врозтяж ослик там лежав,

Румигав баран.

Причвалало ведмежа.

Забавлявся Пан...



Володимир:


Цілувала ніжно

Мама пригрудча...

Пахло свіже сіно;

Воскова свіча

Оповилась німбом.

В полум'ї дрова...

Теж був мельник з хлібом

І ним частував...



Василій
(гучно):



Тож тепер ви прощавайте:

Їдемо назад!

В молитвах палких згадайте,

Знайте - Спас наш Брат.



Виходять дружньо. Відтак знову вбігає захекано правитель Ірод зі своїм вірним воїном Севастіаном, заявляючи:



Обманули волхви кляті...

Марно їх чекав в палаті.

Якби знав, подався б з ними,

Через це мов одержимий...

Обхопив досади гніт.

Я в суспільстві пустоцвіт?

Та розкаятись не хочу...

Віщунів своїх «замочу»

І отримаю азарт.

Не врятує тамтой цар...



Дає водночас воїнові страшну вказівку:



Воїне Севастіяне!

В голову вроїлись плани -

Виконай чимдуж наказ.

Істина сяка-така.

До двох літ убий дітей...

Згине хай отой юдей!

І нікого не жалій.

З іншими тривогу сій.

Згодом завітай до мене.

Чуєш, друже, nota bene» («затям добре» лат.)



Воїн:



Сповню, царю, твій наказ -

Тільки хлебну молока.

І візьму смертельну зброю.

Литись буде кров рікою...



Смерть
(входить сміючись, показуючи великі гострі зуби):



Я жахна, єхидна смерть.

Броджу із косою.

Можу посікти ущерть...

Часто миюсь кров'ю.

Відчиняю двері хат.

Будь-коли й без стуку.

Гріх тяжкий - мій рідний брат...

Він штовха в розпуку.

Невблаганна, як змія...

Дію часом підло.

Жде на всіх сира земля.

Стліє людське тіло...



(Обертається до остовпілого Ірода):



Іроде, до пекла марш.

Грайте похоронний марш!

(Якщо є можливість, позволяють умови, можна увімкнути на короткий час записану наперед мінорну мелодію похоронного маршу, наприклад, на магнітофоні)



Ангел Гавриїл (весело):

Злого Ірода нема...

Мучиться у пеклі.

Мир і радість по домах...

Скрізь словечка теплі.

Бо Різдво - велика річ!

Колядуєм «Свята ніч».



(Опісля, поколядувавши, згуртовано виходять)



P.S. Написав якось раніш у 2003 році в смт. Брюховичі коло м. Львова у різдвяний благословенний час і мені, наприклад, сподобалося... Тобто ця святкова інсценізація, вертеп.

Немає коментарів:

Дописати коментар