понеділок, 13 липня 2009 р.

ВШАНУВАННЯ ХРИСТИЯНАМИ СПАСИТЕЛЕВОГО СЕРЦЯ

В українській мові слово "серце" викликає уявлення про почуття, а в єврейській воно має значно ширше значення і означає внутрішню суть людини. Це поняття в євреїв стосується не лише почуттів (пор. Іс. 65,14), а й згадок і думок, намірів і рішень тощо. Біблійне значення серця - це те місце, де людина зустрічається з Богом, і ця зустріч остаточно здійснюється у людському Серці Божого Сина...
Святий Тома Аквінський казав, що "через Серце Христове сприй­мається Святе Письмо, яке відкриває Серце Христове. Це серце було закрите перед страстями, тому що Письмо неясне. Але після страстей Святе Письмо відкрилось, бо ті, хто віднині його розуміє, знають і роз­різняють, як треба тлумачити пророцтва". У Біблії, до речі, серце згадане в різних місцях понад тисячу разів... На серці і його переміні зосеред­жене східне богослов'я.

Згідно зі св. Амвросієм, Церква народилася з пробитого Серця Христа, подібно як Єва була створена з ребра сплячого Адама. Ісусове любля­че Серце - це дар і осередок усіх християнських сердець. Воно є немов­би палаючим вогнищем, де запалюються ті душі, які досягають у цьому нелегкому житті висот досконалості. Чимало Божих угодників були палкими шанувальниками ласкавого Серця Божественного Спасителя Ісуса Христа. Це і св. Бонавентура, і св. Альберт Великий, і св. Ґертруда, і св. Франциск Салезій та ін.

Уперше урочисто празник Серця Христового було відсвятковано за благословенням багатьох французьких єпископів 20 жовтня 1672 р. Відо­мим у християнському світі є той факт, що в 1674 р. Божественний Спаситель з'явився побожній монахині св. Маргариті Алякок (1647-1690), вказуючи на Своє Пресвяте Серце, яке сяяло неначе сонце, коли вона ревно молилася перед Найсвятішими Тайнами. Пресвяте Ісусове Серце оточувала корона із терня, гострі колючки якого символізували гріхи, котрими люди безпощадно Його зранюють... У Серце був уст­ромлений хрест... Наш Божественний Спаситель при цьому мовив: "Це вже Моє останнє зусилля, щоб відвернути людей від сатани і притягну­ти їх до Моєї любові. Хто прийме цю набожність, той запровадить у своєму серці Царство Божої любові".

У 1685 р. заслугою св. Маргарити було посвячено перший вівтар на честь Пресвятого Христового Серця у Франції. Через 40 років у Франції нараховувалося аж 248 братств (!!), які посвятили себе Спасителевому Сер­цю. Для підтримки цього культу отці Єзуїти поширювали про любляче Христове Серце численні брошури, символічні образи і т. п. Культ Серця Христового остаточно затвердив Папа Климентій XIII у 1765 р. Під час вандейської війни роялісти носили зображення Пресвятого Серця на грудях як амулет...

У 1873 р. Франція була торжественно посвячена Господньому Серцю. А в 1875 р. Папа Пій IX посвятив Пресвятому Серцю увесь світ. Його наступник Папа Лев XIII, який, до речі, визнав цю набожність як "дуже похвальну релігійну практику", також посвятив Христовому Серцю увесь Божий світ 9 червня 1899 р., називаючи цю посвяту "найважливішим актом свого понтифікату". Того ж самого року цей понтифік встановив свято Христового Серця, наголошуючи, що в цій набожності "Католицька Церква знайде свою оборону та за­хист перед ворогами".

Христове Серце - це символ любові, незаплямованої егоїзмом, який так нам, грішним, притаман­ний... Гарно роз'яснив вірним суть поклоніння Христовому Серцю Папа Пій XII у своїй змістовній енцикліці "Про почитання Пресвя­того Серця Христового". У ній він акцептує свою увагу на тому, що це боговгодна набожність, яка згідна, без сумніву, зі вченням Нового За­віту та церковним Переданням.

Святіший Отець зазначає, що вже його найближчий попередник Папа Пій XI запевняв, що почитан­ня Пресвятого Христового Серця є дуже похвальним і успішним за­собом, щоб оживити християнську побожність. А в енцикліці "Всемилостивий Відкупитель" він наво­дить такі повчальні слова: "У цьому набоженстві міститься увесь зміст релігії, тим самим воно служить за правило досконалого життя, бо воно якнайлегше веде до вникнення і пізнання Ісуса Христа, воно нахиляє душі до палкої любові і до вірнішого наслідування Христа".

Папа Пій XII пише, що Церква завжди відверто відкидала закиди, немовби це почитання було занадто тілесне (натуралістичне) і надто чуттєве (сентиментальне). Святіший Отець висловився з того приводу, що йому жаль, бо як у минулому, так і тепер таке шляхетне набоженство належно не дооцінюють деякі християни; часом навіть і ті, котрі вважа­ють себе за дуже ревних у справах католицької віри...

Український люд здавна виявляв свою відверту любов до Спасового Серця. Раніше набожність називалася вшануванням зраненого Христово­го Боку. Вшанування Ісусового Серця в Україні таке давнє, як і христи­янство. До вшанування Христового Серця горнулися Митрополит Андрей Шептицький, о. Ізидор Дольницький та ін. Звеличують повсюдно Боже Серце Апостольства молитви при багатьох католицьких церквах.

Ісус Христос говорив: "Навчіться від Мене бо Я тихий і покірний серцем!" (пор. Мт 11, 29). Мусимо збагнути, що почитання Пресвятого Серця - це почитання Особи Воплоченого Божого Слова. Його Пре­святе Серце - досконалий символ чуттєвої, духовної, Божої і людської любові. На це вказують і Святе Письмо, і Отці Церкви. Тілесне Ісусове Серце символізує Спасителеву любов до нас, Божих дітей.

Просімо в Господа, щоб не було тут, на землі, запеклих ворогів Його Найсвятішого Серця, Його самого водночас. Нехай наш люблячий Спаситель, якого у св. Літургії називаємо Чоловіколюбцем, затріумфує, як і обіцяв св. Маргариті Алякок, над тими, що поборюють цю милу і дорогу нам набожність, та щоб цілий наш народ одноголосно складав честь Його Пресвятому Серцю, благаючи: "Люд вкраїнський ввіки Твій, в серці люд цей заховай"!

3 коментарі:

  1. Увага! Офіційно від мене! Ця стаття не має відношення до українського лефевризму, на декотрих таких сайтах вона є посічена на частини і написав я її особисто ще десь у 2004 році для часопису "Місіонар", де й була вперше надрукована на користь вірним УГКЦ. Пізніше була вже розмішена в Інтернеті.
    Не світлої пам'яті блаженний Григорій Хомишин її автор, як це дехто подає у ЗМІ і якби комусь хотілося, а я. Думаю, справа ясна. Плагіат-це завжди беззаконня та крадіжка чужих ідей, праці інших... З Богом!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Отче, я пишу дипломну роботу, на темат "Аналіз Літанії з 19 ст. С. Лехлейтнера методою радянських теоретиків". І хочу запитати, чи можу я використати вашу інформацію відносно літанії? ( в праці буде подано, що то ви написали...)

      Видалити
  2. Добре! Хай Бог помагає. З Богом! О. Микола.

    ВідповістиВидалити