Про мольфарство Михайла Нечая

«По їхніх плодах їх пізнаєте» (Мт. 7, 16).

Як знаємо, нещодавно на Гуцульщині було несподівано вбито досить знаного мольфара (чарівника) Михайла Нечая, якому виповнився 81 рік. Він так і не встиг знайти собі достойного наслідника, який би не любив грошей... Тривожна вістка про гірське вбивство миттю облетіла ЗМІ, адже дід був особою публічною і багато його знали в Україні та світі. Вбивцю карпатського знахаря, який виявився психічнохворим, було затримано в горах. Згідно з його свідченням, сам Господь дам йому дозвіл, аби це зло було відповідно покаране, адже покійний Нечай був язичником і не мав пошани до постулатів офіційного християнства та його обрядів. Перед цим фатальним кроком він молився цілу ніч. Ось така містика. Смерть виявилася жорстокою…

Довідуємося з письмових джерел, що мольфари (від «мольфа» − заворожений предмет на добро або на зло) поділяються на три таких категорії: 1. Діагности - визначають хворобу і можуть дати певні рекомендації щодо лікування; 2. Мольфари по маржині - лікують худобу, іноді теж і людей; 3. Мольфар як такий відганяє град і дощ, може лікувати або наслати хворобу, знається на всіляких травах тощо. Кожен мольфар має свій власний стиль (письмо). Ним народжуються або стають уже згодом, маючи схильність до окультного ремесла і це дарування людина ще може перейняти від інших. У карпатських горах носіїв цієї віковічної магії Землі якраз і зовуть мольфарами, які можуть чинити як добре, так і зле. У чарівників з Карпат є різні таємниці, котрі вони мають суворо берегти. В минулості гуцули величали мольфарів земними богами… Слово "мольфар" теж є синонімом (!) до "злого духа" та "чорта"... Мольфарство вже є як елемент культури гуцульського краю. Проте за нього в основному треба платити найціннішим – душею. У такому випадку диявол просто щедрий на свої окультні дари, щоб ще більше легковірних запровадити у своє царство тьми - до пеклa.

Михайло Нечай називав себе нащадком Брацлавського полковника Данила Нечая, який буцімто опанував раніш окультні науки (!!) та виконував у свій час функцію народного цілителя… Будучи примівником, знахарем, градівником і чарівником, цей маг-гуцул чомусь себе називав останнім карпатським мольфаром (а в одному з інтерв’ю говорив, що мольфарство походить аж з печерних часів та існуватиме до кінця людства), білим магом, сексологом і т.д. Він володів також магією пращурів-інків. Заклинав кров із семи років, віщував, заговорював воду; всупереч вказівкам Церкви, використовував талісмани, амулети, хрест з осики магічно, міняв погоду, розганяючи хмари... Для нього йорданська вода була найсильнішою. Посилався на астрологію. Мирив шаман чоловіків з дружинами, управляв силами природи (стихіями), приворожував хлопця до дівчини і навпаки… Такі окультні знання йому, як виявляється, передала баба-мольфарка. Коли вона запримітила у внука магічні здібності, почала брати його не раз у гори-полонини, навчала розпізнавати всякі трави, передаючи поволі своє окультне вміння. У дванадцятирічному віці відьма справила над ним обряд посвячення, який полягав в обкурюванні того, кого посвячувалося, особливими травами. Відомо, що внаслідок такого обряду в людини відкривається шаманське «бачення» (мов третє око). Вона починає входити у таємничий і небезпечний світ духів, що мають нового члена визнати за свого. Завдяки такій ініціації майбутній знахар (мольфар) знаходить собі власного духовного провідника, який допомагає йому завше орієнтуватися у потойбічних світах, тобто злого духа насправді. Так і сталося, отже, з Нечаєм… Нечистий представився духом св. Пантелеймона і завше був для гуцула зі с. Верхній Ясенів за панібрата.

Як кажуть, про покійних варто говорити або добре, або нічого. Ніхто нікому не має права забирати життя, бо це належить до Творця, однак його вбили…

Старий мольфар сам про себе немало розповідав, будучи теж на видноті. Покійний був напів'язичником і напівправославним, як казав. Також поклонявся Матері-природі, говорячи, що земля свята. Читав раз із ним інтерв'ю, в якому він стверджував, що знає дату своєї смерті як і те, що вмре від хвороби шлунка... Та сталось по-іншому: диявол приблизно на 70 % помагає пізнати майбутнє і тільки пророки від Господа Бога ніколи не помилялися. В загальному запевняв, що знає дату смерті кожного. Розповідав чарівник, що йому знайома теж і магія чорна, тільки нею не користується... Так і є − не можливо займатися білою магією без чорної. Це одного поля ягідки. Український Нечай, болгарська Ванга явно не служили до кінця Богові. Білі маги небезпечні, таким чином, у два рази, бо прикриваються церковною атрибутикою, молитвами. Одним словом, язичництво та всяка магія (окультизм) - важкий гріх проти 1-ої заповіді Творця.
Раз на рік гуцульський шаман, для якого основною зброєю було слово, ходив у таємну лісову печеру, де засинав на 12 діб або входив у своєрідний транс, отримуючи так необхідну енергію. Мав в оселі чорного кота, бо коти інших кольорів помирали до року. Цілими днями приймав звідусюди народ… Багато до нього навідувалося українських політиків. Одні вважали його дивакуватим, інші − всесильним.

Нечай не покаявся зі свого «білого» ремесла перед смертю. І правильно це дехто підмітив. Всевишній йому до кінця Суддя. Був убитий у час праці... Ось такі ще можуть бути плоди постійного загравання з дияволом. Коли раніше одна дослідниця запитала у нього звідки той черпає свою енергію, то він показав одразу на розетку, сказавши таке: «Щоб лампочка світилась треба плюс і мінус». Отже, ставив свічку і Богові, і чортові, хоч за св. Писання неможливо служити двом панам. За очевидцями, місцеві до нього досить рідко навідувалися, насамперед приїжджі. Багато жителів села минали мольфарову хату, пояснюючи: "Ми ходимо до церкви". Христова Церква знає добре та вже віддавна, що будь-яка магія, екстрасенсорика, біоенергетика, езотерика − це зв'язок з дияволом, ворогом Божим і людських душ. Ті самі потойбічні сили (духи) скрізь використовуються. Багато, на превеликий жаль, нині розвелося різних ясновидців, цілителів тощо. Нечистий щедро роздає свої окультні дари в обмін на душу (душі). «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської» (1 Кор. 10, 21). Особисто більше викликають повагу такі люди, що правдиво покаялися зі страшного гріха окультизму, а не потонули в ньому.

Начебто не одному він поміг з України та світу оздоровитися… Але якою ціною? Сумно, що навіть декотрі християни вважають його святим, Христовим воїном і т.д. Білий маг мав на диво переконання, що незабаром Ватикан буде знищений, християнство занепаде і запанує язичницька віра. Вірив у карму, про котру навчав, зокрема родову. Також в астрал, реінкарнацію, використовував магічні замовляння, далекі від християнської молитви. Це все не має нічого спільного зі справжнім християнством і є сфери диявольського окультизму (зв’язку з дияволом по-іншому). Язичництво (обожнення природи) теж важкий гріх проти найпершої заповіді Триєдиного Господа (не мати інших богів). Не виконання однієї якоїсь заповіді Творця є порушенням цілого Божого закону (декалогу). Нема, звісно, доброї чи світлої магії як нема доброго сатани. За книжечкою «Ліки проти гріхів», що так зване чародійство (магія) − це вміння робити дивні речі за допомогою злого духа. Саме від нього шамани й отримують ці свої здібності: через видіння, призваних сил пекла в родину, котрі передають з роду в рід і також шляхом читання різної магічної літератури. Наслідки від звернення до окультистів жахливі, бо втрачається ласка Божа, віднімається радість спасіння; виникає схильність до суїциду, тривога, депресія, страх і невпевненість. І, що теж лякає, людина може бути опанованою після того сатаною...

Гуцульський окультист вважав, що Чорногора, Говерла і Софійський собор у Києві мають велику енергетичну силу (площина окультизму). Згідно з ним, він кланявся землі, коли бажав зірвати якусь травинку, вважаючи її живою. «У мене нема нічого святішого на Землі, як вогонь і вода. Вода несе інформацію про людей і про світ, а огонь очищує від усякого зла. Я поклоняюся вогню, сонцю, місяцю, зорям, повітрю, землі, воді і всім природнім силам, які допомагають мені у тому чи іншому напрямку. Ми є природа, а природа – це ми», − стверджував Нечай. Зазначав, що навіть у храмах люди, б’ючи поклони, поклоняются… Землі-матері, хоч назагал вірні схиляють у покорі свої голови перед всемогутнім Господом і тут є велика різниця.

Більше язичник, ніж християнин, Нечай вірив у долю, що є в людських руках, а не Божих і мав виразне магічне сприйняття світу, що суперечить християнському менталітетові. Івана Купала називав найважливішим шаманським святом. Вся енергія, котру він віддавав людям, поверталася йому нібито з Космосу. Був забобонний. Наприклад, казав людям плювати через ліве плече, де нібито «біс сидить». Вірив у народні прекмети, пов'язані з чорним котом, що перебігає дорогу, тринадцяте число... Це все зветься у християнстві гріхом забобонства (знову перша заповідь Бога).

«Сонячний» маг дружив з духами. На різні питання часами відповідав, що, мовляв, духи йому не позволяють те чи інше казати; слухав передусім, що вони йому повідомляли. Якщо до нього хтось навідувався і просився в учні, цілитель відразу починав, за його словами, контактувати з духом-провідником. Людина, вражена первородним гріхом (після гріхопадіння наших прародичів Адама з Євою), тривалий контакт на землі може мати хіба що з духами темряви, а не з Божими ангелами світла. Це теологічний аспект. Так і навчали деякі святі Отці Церкви. «Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських...» (1 Тим. 4, 1).

Те, що Михайло Нечай називав себе екзорцистом, мовлячи, що може виганяти з людини, тварини, помешкання нечистого духа, було черговою оманою: найперше екзорцизмом (вигнанням бісів) мають займатися із благословення місцевого єпископа уповноважені священики, які ведуть богоугодний спосіб життя та мають до цього схильність від Господа, не світські люди. Я вже стрічав в рекламах, що окультисти пропонують також послуги… екзорцизму, що звучить як нонсенс. Сатана хитрий. І чарівник може ним управляти, тобто злий дух слухає того, кому служить на цьому світі, знаючи, що душа мольфара належить йому та котиться до пекла.

Мольфар з Карпат, звичайно, мав свою позицію (вчення) стосовно певних вагомих речей. Він не говорив про гріх у властивому християнському (церковному) значенні. Для нього гріх був спілкою. Чародій заявляв: «Не може людина вчинити гріх сама. Треба мати посередника, через якого твориться зло. Гріхом називають наслідки заподіяного». Христова Церква вчить, що гріх – свідоме та добровільне порушення заповідей Господа. Інший парадокс − душі можуть виходити з пекла, спокутувавши свій гріх. Це є явна єресь. З чистилища тільки може вийти душа після від покутування, з пекла ж – ніколи. Знову нецерковна наука. Також християнство не визнає реінкарнації, бо вона суперечить волі Всевишнього, є проти людської гідності і перекреслює небо, пекло чи чистилище, що наступають після смерті. Покійний чарівник повторював, що Бог карає родовою кармою до сьомого покоління і навіть до… сотого. У Старому Завіті йшлося спершу про Господню кару на певні покоління. Однак із настанням Нового Завіту йдеться насамперед про нашу особисту відповідальність перед Всевишнім. За основу також береться вислів із книги Єзекиїла: «Син за провину батькову не буде відповідати, батько за провину сина не буде відповідати. Праведність зостанеться з праведним, а гріховність із грішником" (Єзек. 18, 1-32). Видно, мольфар не дуже читав Боже Слово (Біблію). Теж навчав єретично, що, мовляв, якщо батько на цьому світі вчинив якийсь тяжкий гріх і вмер, не встигши за це відбути кару, то тоді Бог нібито знімає з його душі цей гріх, кидаючи на його покоління… Бачимо, що це ще одна його єресь, яка явно суперечить Господній обіцянці, наведеній вище. За свої гріхи покійні теж покутують тимчасово у чистилищі.

Для нього кожна релігія (сатанізм теж релігія) була справедливою та доброю. Нечай був категорично проти монашества, називаючи монахів «каліками та шизофреніками», хоч немало святих нині вшановує наша Церква, які вийшли з монашества, котре є серцем Божої Церкви. В однім інтерв’ю, посилаючись на Дарвіна, він відповів журналістці, що людина походить… від мавпи, бо волосся, котре в людини росте під пахвами та на статевих органах є… мавпячими залишками. Так входить, що він не притримувався теорії креаціонізму, що Господь Бог усе створив з нічого (біблійна версія, книга Буття). Толерував відьмацтво, картаючи Церкву за те, що в минулому знищувала відьом. Маг-гуцул хвалив більше мусульманство, ніж християнство, підтримуючи багатоженство і посилаючись на старозавітнього царя Соломона, мудрість якого «заряджалася енергетичною силою молоденьких дівчат».

Михайло Нечай вірив в єретичну реінкарнацію, як уже зазначалось раніше. Відповідно до його слів людина перевтілюється аж дванадцять разів. Якщо хтось їсть кров’янку, значить його душа оселюється через це у свині, де «покутує». Вибачте, але це повний абсурд і суперечить Слову Божому. Ще народний цілитель казав, що у нього увійшла… душа однієї мексиканської письменниці. Завдяки тому в нього появився жіночий характер і він став любити більше їсти солодке.

Хоч карпатський характерник називав себе білим чи світлим (сонячним) магом, насправді так не було. Для прикладу, у книзі «Знаки карпатської магії» Громовиці Бердник, де Михайло Нечай виступає теж героєм, йдеться про те, що часом і «світлий» мольфар може використовувати елементи так званої магії чорної. Робить це з метою відвернення злого чародійства інших магів, захисту та коли треба привернути втрачене кохання. І знаходимо далі у творі, що будь-яка любовна магія привороту належить до інструментів чорної магії (!!), адже чаклун займається маніпуляцією над людськими емоціями та волею. Окультист Нечай називав себе так само володарем людської психіки (всіх міг начебто взяти в полон). Також володів телепатією – здатністю читати безпосередньо людські потаємні думки, бачив людину наскрізь як рентген. Він приворожував, як відомо, хлопців, дівчат, знімав вінок безшлюбності. Так не можна в жодному разі чинити за посередництвом нечистого! Назагал такі подружжя потім не чутимуться щасливими і не буде Божого благословення. Кожен має добровільно знайти собі нареченого чи наречену, просячи терпеливо помочі в Господа. Без найменшого примусу чи насилля над свідомістю в окультний спосіб. У протилежному випадку чоловіки часто спиваються, а діти можуть народитися каліками. З такими речами не жартується, тим паче, що у св. Писанні Творцем виразно заборонена всяка магія як і в Катехизмі Католицької Церкви: «Усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім, - навіть щоб цим забезпечити його здоров'я, - вступає у важку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів».

«Горе тим, що зло називають добром, а добро - злом; що з пітьми роблять світло, а зі світла – пітьму» (Іс. 5, 20). Я не дивуюся язичникам, які вихваляють магізм у діяльності Нечая, але християни? Сумно! З відвідин подібного роду окультистів треба сповідатися (каятися перед Богом). Гуцульські мольфари під християнською атрибутикою не раз просто приховують стару віру предків, тобто язичництво. Якщо б вони вилучили християнські елементи зі свого побуту, то довіра людей до них би впала і місцевий священик (Церква) міг би швидко об'явити такого цілителя-ясновидця дияволополонником, хоч так і є в суті... Коротше кажучи, окультне зло маскується. З християнської точки зору, як бачимо з фактів, небезпека для християнської душі від цього "мистецтва" очевидна. Св. апостол Павло у Новому Завіті чари, беззаконне ідолослужіння окреслює вчинками тіла, зазначаючи, що хто таке робить, не отримає у спадок Боже Царство (пор. Гал. 5, 21). У «Дідахе» (науці дванадцятьох апостолів) магія, ворожба названа дорогою смерті. Це, безперечно, заборонено канонами Христової Церкви. «Яка бо спільність праведності із беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліяром? Яка участь вірного з невірним?» (2 Кор. 6, 14-15).

«У язичників не було темних і світлих сил, усі сили були світлими. І людям не був потрібен якийсь захист. А коли запанувало християнство, з’явилися темні і світлі сили», − вчив старовір Нечай. Це є явною неправдою та перекрученням духовної дійсності, бо світі та темні сили появилися у світі від часу, коли ангели на чолі з Люцифером збунтувалися в небі та були скинуті Творцем додолу. І відповідно до св. Писання в поганстві (язичництві) під богами-ідолами приховуються демони.

Екстрасенс із Гуцульщини, як сам прилюдно заявляв, просто ненавидів священиків, єпископів тощо, тобто погорджував святою тайною священства, що установлена Спасителем. Лютує проти духовенства завжди сатана. Говорив гірський шаман, що священики не вірять у Бога, хоч здебільшого так не є, бо вони є слугами Господніми у Божому Винограднику (Церкві) на противагу мольфарам, слугам сатани. Зрештою, якщо душпастирі були його ворогами, то чому тоді така ненависть, коли Ісус навчав любити ворогів? Саме на любові до Господа та ближнього стоїть, за св. Писанням, весь закон і пророки… Михайло Нечай не був людиною від Бога, хоч він ним прикривався у своїх магічних діях та маніпуляціях над людськими душами. Цілитель теж не визнавав чудотворності чи святості ікон, навіть явної, бо вони «зроблені грішними руками». Це було як аргумент… Не сповідався ніколи, тобто відкидав святу тайну Покаяння, хоча радив іншим сповідатися лишень перед Великоднем (Церква сьогодні заохочує частіше), якщо є... загальна сповідь (не персональна).

Хтось може мені закинути (як одна пані на Фейсбуці), що я нічого не розумію у мольфарстві, язичництві і т.п. Хочу сказати, що це буде помилковою думкою, тому що, наприклад, на окультизмі у відповідності до християнства я знаюся досить добре і вважаю себе експертом у цій справі-знаю все головне, немало на подібні теми вже написав статей. Перед написанням цієї критичної статті про покійного мольфара Нечая я передивився немало документального відео про нього (взагалі про мольфарство як таке), перечитав різні статті, зокрема інтерв’ю з народним цілителем тощо. Також маю досвід спілкування з особами, які раніше самі практикували різну магію і повернулися через покаяння до Істини Всевишнього. Чи є після очевидних фактів з християнського боку Михайло Нечай святим чи воїном Христа, як його дехто величає???

Отож, забобонні мольфари (окультисти) ставлять свічку найперше дияволові, злим духам, чи як кажуть у народі, - чортові рогатому! Взамін за свою душу… Ще й інших зводять у «цілительствах» із стежки спасіння. Через різні практики чародійства відбувається маніпулювання над злими духами як і Богом чи святими. Сповідуючи по-язичницьки культ природи (не Творця), знахарі-маги інколи можуть думати, що їхній талант від Бога, що роблять охочим добро, лікують важкі недуги, але це може бути звичайна омана або засліплення в гордості. Саме до таких звернені слова Спасителя в контексті Страшного Суду: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! - ввійде в царство небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Багато Мені того дня скажуть: «Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили?» І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт. 7, 21-23).

Гріховні забобони вкупі з амулетами-талісманами суперечать правдивій вірі в Господа, показуючи, що той, хто це практикує, не має дитинної довіри до Творця. Є теж нині духовність не від Св. Духа, а від духів злих. Різноманітна магія та ворожбитство є від диявола, і не всі чудеса походять від Господа, що й доведено у цій християнській статті!