Резюме на книжку К. Г. ЮНГА “Воспоминания. Сновидения. Размышления” (праця з психології)

У своєму творі видатний швейцарський психолог та філософ К. Г. Юнг висвітлив поступово актуальні штрихи пройдешнього життя, виокремивши заодно події, пов’язані з його дитинством, юністю, психіатричною діяльністю тощо. Відомий учений навів ще чимало подробиць, що стосуються насиченого інтимного життя, а також перші й подальші застанови над феноменом несвідомого. Ця книга є єдиною серед великої кількості авторових праць, де він говорить не раз про Бога та особисте до Нього відчуття. Вона містить релігійне кредо цього психолога. Найбільше в ній Юнг застановлюється над поняттям несвідомого, що я і постараюсь стисло окреслити.
Як відомо, Юнг у пролозі висловлює те, мовляв, усе його життя було історією реалізації несвідомого. Він теж там твердить, що все, що є в несвідомому, змагає до реалізації. Ще підкреслює, що людська особистість хоче розвиватися із своїх несвідомих джерел, відчуваючи себе воднораз як єдине ціле. “Я не можу, - мовить психолог, - використовувати мову науки, простежуючи це на собі, оскільки я не можу дивитись на себе як на наукову проблему...”. Особливо, як подає автор, його увага була направлена на внутрішні переживання, в які він включає сни та видіння. Ці форми, за ним, - вихідний матеріал для наукової роботи. Вони немовби вогняна магма, з котрої викристалізувався камінь.
Юнгове життя складалось із суб’єктивного експерименту. Вчений проводив різноманітні дослідження над пацієнтами, коли працював лікарем психіатром. Його цікавило реальне знання, тому він постановив вивчати цей світ, в якому перебуваємо ми та речі, що є довкола нас. “Тільки не наслідувати”, - такий був тодішній Юнгів девіз.
У творі знаходимо те, що вчений досить часто стикався, як уже зазначалось, із чималою низкою різних снів, котрі опісля ставали дійсністю, повідомляли про щось важливе. Юнга вельми зацікавило походження снів: раніше йому здавалось природним, що сни посилає сам Бог, і коли він прилучився до всякого роду наукових побудов, у нього з’явилися певні сумніви. Автор зазначає, що намагався взнати причину того, що сталося, проникло в свідомість. Як емпірик, помалу доходив до переконання, що існує реально, але ніби за кулісами, деякий розум, дещо більш розумніше, ніж він сам.
Через виявлення йому снів він дізнавався від пацієнтів навіть і про те, що дехто з них мав прихований психоз. За вченим, такі потаємні психози не раз є дуже важко розпізнати; багато залежить якраз від тлумачення сновидінь, а це, між іншим, Юнгові блискуче вдавалось. Він збагнув, що не зможе лікувати схованих психозів, якщо не знатиме їх символіки, і тому почав вивчати міфологію.
Юнг твердив, що він уникав різних теоретичних установок, допомагаючи при тому пацієнтам зрозуміти самих себе, пояснити ті несвідомі образи, котрі в них виникають. За ним, сни треба розуміти саме як вихідний матеріал для інтерпретації несвідомих процесів. Він відчував потребу в якомусь об’єктивному критерію, вихідному орієнтирі. Навіть Юнгові особисті сни були незвичайним проявом несвідомого. Спочатку, до речі, він не був у змозі їх розтлумачити, бо не володів технікою проникнення в несвідоме. Психолог теж мав і загадкові видіння, які теж на початках йому було нелегко розгадати, через що він встидався своєї слабості.Учений наголошував на тому, що насамперед він мусів зрозуміти лише себе.
Спершу Юнг розглядав свій діалог із несвідомим як науковий експеримент, який він проводив сам і в результатах котрого був у житті зацікавлений. За ним, це був експеримент, який він поставив на собі. Вчений дозволив емоціям взяти над собою контроль, а як фахівець, він досить добре знав, що це означає. Ризикнувши, Юнг дозволив образам взяти над ним верх. Автор мовить, що він свідомо відмовився від героїчної ідеалізації, адже є дещо вище від його волі, влади та власного “я”. Потім учений навчився, як сам зазначив, приймати несвідоме таким, як є.
Психолог твердив, що серйозно помиляються ті, котрі вважають, ніби достатньо в деякому ступені пояснити образ, і це вже буде знання про нього. Поки людина не розглядає те знання як етичну заповідь, вона впадає в ілюзію особистої влади над несвідомим, що може привести до небезпечних наслідків, які будуть руйнівними не тільки для інших людей, але й для того, хто вважає себе “посвяченим” Образи з несвідомого накладають, за ним, серйозну відповідальність.
Як стає відомо, Юнг повністю вник у той матеріал, який йому давало несвідоме. Заради цього він навіть покинув престижну академічну кар’єру: хотів продовжувати далі цей дивовижний досвід – діалог із несвідомим. Вчений був змушений пропустити через себе весь потік несвідомого, який його ніс у невідомість... . У снах він знаходив потрібні відповіді.
Якось Юнг дійшов до переконання, що ціль психічного розвитку – самодостатність. За автором, не існує лінійної еволюції, є деяка замкнута самість. Ідея самості чи самодостатності у нього – центральне поняття. Свідомість цього вернула йому впевненість у собі та внутрішню стабільність. З декотрих снів випливало те, що самодостатність, самість – архетипічний смисл і принцип визначення себе в цьому світі. Один сон, наприклад, який став вищою точкою його свідомого розвитку, навіть допоміг Юнгові відкрити душевний стан, приніс спокій і впевненість у собі, давши теж можливість подивитись на себе з боку.
Роки, в котрих Юнг наслідував свої внутрішні образи, були найважливішими в його земному житті. Вони визначили життєвий сенс, основу, а це стало, за ним, першоосновою його праці та життя. Зустріч із несвідомим позначила деякий перелом в авторовому житті, і ця робота продовжувалась так довго, що лиш через двадцять років він спромігся зрозуміти деякі аспекти у змісті особистих видінь...
Дізнаємось із твору, що психолог ще підкреслював, мовляв, коли мова йде про свідомі процеси, можливо, що вистачить індивідуального досвіду для їх пояснення, проте вже неврози у своєму анамнезі потребують знань, більш глибоких. Юнг у тих справах теж звертався й до особистої підсвідомості. І, як пише, вирішив також занятись алхімією: побачив, що аналітична психологія її нагадує. ”Досвіди алхіміків були в деякому значенні моїми досвідами, і їх світ – моїм світом,” – твердив він.
Коли Юнг записував свої фантазії, у нього виникло відчуття, що з несвідомими образами відбуваються різного роду перетворення. Та після того, як учений став вивчати алхімію, він дійшов до висновку, що несвідоме – це процес, і що відношення між Его та несвідомим складає власне перетворення чи психічний розвиток. В окремих випадках цей процес можна виявити у снах і фантазіях. У колективному житті він прявляє себе в різних релігійних системах і в зміні їх символіки. До слова, в нього постійно виникало питання про зв’язок символіки несвідомого з християнською символікою, рівно ж як із символіками інших релігій. Юнг був далекий від думки об’явити себе метафізиком. Вивчаючи ці та індивідуальні перетворення та досягнувши суті алхімічного символізму, він прийшов до поняття індивідуації. Остаточно відношення між його психологією несвідомого та алхімією були визначені в “Mysterium Coniunctionis”.
За Юнгом, люди в більшості живуть без найменшого поняття про несвідоме. Декотрі його сни були настільки реальними чи принаймні такими уявлялись, що часом він ледве міг відділити їх від дійсності, звичайно, збагнути. Вчений також дізнався й про те, що несвідоме може наперед підготовлювати прийдешні події, через що їх можуть відгадати люди, які володіють даром яснобачення. Юнг, як відомо, привчив себе й до того, що існує одночасно наче на двох рівнях: свідомому, коли він хоче і не може що-небудь зрозуміти, і несвідомому, коли щось для нього відоме, та не інакше, як у сні. Частину снів психолог сприймав як якийсь сигнал із несвідомого.
Не раз, як дізнаємось, несвідоме посилало Юнгові вчасно різні знаки. Він казав, до слова, що буває й таке, що ми відчуваємо трепет перед різного роду можливостями та здатностями несвідомого. Треба тільки зберігати обережність, пам’ятаючи, що такі “повідомлення” завжди суб’єктивні – вони можуть мати деякі відношення до реальності, та можуть і не мати. У певних снах, читаємо, Юнг досвідчував об’єктивність. Він ще зрозумів, що деякі свої думки треба приймати як належне: їх цінність полягає в тому, що вони є. Категорії істинного та фальшивого наявні завжди, але вони не завжди обов’язкові і не завжди придатні до застосування. Наявність таких думок важлива сама по собі, ніж те, що ми про це думаємо.
Юнг також звернув свій погляд і на особливість міфів. За автором, міф – це найранніша форма знання, неминуча зв’язувальна ланка між знанням несвідомим і свідомим. Несвідоме, як стверджує вчений, знає більше, проте це знання особливого виду, це знання, котре існує у вічності, безвідносно до “тут” і “тепер”, що не перекладається нашою раціональною мовою. Згідно із психологом, коли ми усвідомлюємо своє несвідоме, свої міфи, наше життя стає багатшим і різноманітнішим. Абсолютна влада розуму, за ним, є з рідні політичного абсолютизму: вона знищує особистість. Перед нами, заявляє він, несвідоме спроможне виявляти знання, недоступне традиційній логіці. Варто тільки згадати феномени синхронності, передчуття чи сни, котрі збувалися.
Помічаємо в Юнговій книзі, що несвідоме і “країна мертвих” у нього синоніми. Завдання людини полягає в тому, щоби проникнути в те несвідоме та зробити його здобутком свідомості, ні в якому разі з ним не залишатись та не ототожнюватись. Самі по собі ті несвідомі образи “безформні”, і тому треба людини, потрібний контакт із свідомістю, щоб вони, ці образи, перетворились у “знання”. Здається, що в природі існує безмежне знання, а воно існує завжди, тільки його усвідомлюють щоразу у свій час. Юнг теж ставить наголос і на тому, що під час звертання до снів потрібно визволитись від упереджених доктринальних установок. Ми, в розумінні психолога, перебуваємо у владі несвідомого в тому ступені, в якому воно само – у нашій свідомості.
Крім того, як бачимо, Юнг звертався і до колективного несвідомого, твердивши, що воно належить усім, лежить в основі того, що древні називали “зв’язком всього зі всім”, а колективне несвідоме, згідно з ученим, складають архетипи та інстинкти. У нього навіть є твір “Про архетипи колективного несвідомого”.
Отож, звідси випливає, що така видатна особа як Юнг вніс чималий доробок у царину науки психології. Він, будучи емпіристом, досліджував те, що не було тоді не відоме, широкому загалу. Без сумніву, релігійні проблеми стояли в центрі його незвичайних зацікавлень та досліджень, вони значно заторкують Юнгів емпіричний досвід. Через певну суб’єктивність власних концепцій у різних питаннях він, бувало, відходив від догматичного християнства. Таке його світобачення чи погляди часто викликали непорозуміння в інших, зокрема в теологів. Одного разу вчений навіть висловився: “Вони б мене спалили як середньовічного єретика...” . Лише з часом нібито представники Церкви усвідомили неординарність Юнга в релігійній історії, через що його теорія несвідомого набула поширення...