ШЛЯХИ ВИХОДУ З НЕДУГИ АЛКОГОЛІЗМУ

Як знаємо, нині набуло значного поширення у світі, зокрема в нашій країні, таке суспільне явище як алкоголізм. Воно стало немовби бичем нації. Пияцтво, що є також ворогом честі та слави, набуває все більшого і більшого розмаху. Непоміркованість в алкогольних напоях призводить швидко до спустошення безцінних людських душ, які безпощадно обплутує жахний "зелений змій". Життя ускладнюється, здоров'я підупадає. Пиятика не підносить людину до важливих цілей, а, навпаки, відводить від них подалі. Чи можна цьому лихові сучасності якось запобігти, відчути себе вільним від пристрасті? Треба нам над цією проблемою застановитись.

Як твердить американський часопис "Time" ("Час"), пияцтво, особливо між молоддю, стало хворобою національного масштабу. В одному з номерів цього популярного журналу була раз надрукована навіть стаття про проблему зловживання алкоголем між молоддю Америки, котрій ще не виповнилось і двадцятого року життя. Ось уривок із висновку: "Це національна хвороба у США. Один на кожних чотири молодих людей, які ще не дожили й до двадцяти, мають проблему з питтям алкоголю, починаючи в четвертому класі...". А все, як відомо, виходить з маленького...

Не треба йти далеко: часто бачимо як наші рідні, знайомі, земляки тощо прямуть у нікуди темними нетрями алкоголізму. А. Омаллі каже, що "п'яниця схожий на пляшку віскі, лише горло та черево і ніякої голови". Факти про алкоголь, пияцтво та алкоголізм просто вражають. Чеський соціолог Іржі Томан у змістовному творі "Як удосконалювати самого себе" наводить чотири фази розвитку алкоголіка, основані на матеріалах керівника протиалкогольного відділення психіатричної клініки в Празі, доцента Ярослава Скали.

І фаза - Алкоголь править за наркотик, який п'яниця вживає для того, щоб приглушити неприємний психічний стан, у котрому він опинився, підняти настрій і стати ближчим до людей, а точніше - до товаришів по чарці. Він п'є все частіше і щодалі - то більше. Поки що можна говорити про алкогольну субінтоксикацію ("людина напідпитку").

ІІ ф. - Спочатку поодинокі, але чим далі, тим частіші випадки сп'яніння. Алкоголь п'ється швидше, менш концентрований напій часто заміняється міцнішим. У цій фазі "провали пам'яті" поки що виняток.

ІІІ ф. - характеризується "провалами пам'яті". Якщо раніше алкоголь займав місце десь на периферії інтересів, то тепер він уже все більше стає центром уваги п'яниці. Під тиском життєвих обставин п'яниця намагається на довший чи коротший час відмовитися від алкоголю і вважає це доказом своєї сили волі, але щораз знову починає пити. У цій фазі настає останній перелом - ослаблюється або втрачається зовсім контроль над випитим. Ця зміна тривала, хоча й відбувається протягом 6-12 місяців. Для алкоголіка часом легше зовсім відмовитись від спиртного, ніж пити з мірою: останнього він не зможе вже ніколи. Цим алкоголік відрізняється від п'яниці. Буває, що довгі роки алкоголік прагне досягти цього неможливого. Практика доводить, що минає 5-10 років, доки пацієнт змириться зі своєю поразкою і визнає, що єдиний шлях розв'язати проблему - це взагалі кинути пити. Проте тільки в окремих випадках людина доходить до цього сама. Здебільшого вона потребує допомоги - амбулаторного або стаціонарного лікування.

Остання ІV ф. - Характеризується спадом опірності до алкоголю. Алкоголік п'яніє значно швидше. Сп'яніння часом триває кілька днів. Нерідко випивка починається з самого ранку. Потім уже з'являються ознаки алкогольних психозів, як, наприклад, біла гарячка тощо. Без алкоголю вже не можна жити, але й з ним також.

Як же допомогти людині, враженій алкоголізмом? Доцільно привести її до спеціаліста в наркологічну лікарню. У книзі Товариства Анонімних Алкоголіків (АА) "Дванадцять кроків і дванадцять традицій" знаходимо, під першим кроком, що вони визнали те, що є безсилі перед алкоголем, і також, що їхнє життя стало неконтрольованим. А під другим - що хворі повірили, що вища від них Сила, тобто Бог, може їм повернути психічне здоров'я. Ці початкові кроки чи не найголовніші.

Лікування, безперечно, потрібне - через зранене тіло страждає й душа. Eфективний рецепт для алкоголіка - це повна і тривала відмова від спиртного. Варто тут зазначити, що найменша доля-краплина алкоголю провадить його знову до пропасті алкоголізму. Алкоголізм - це насправді важка хвороба, і пацієнт мусить признатися сам собі, що він є хворим, духовно кволим. Якщо алкоголік цього рішуче не визнає, то важко сподіватися на покращення жалюгідної ситуації. Алкоголь не є панацеєю від стресів. Він призводить до деградації особистості. Частенько п'ють саме через те, щоб віддалитися від назрілих проблем. Віктор Осятинський у своїй книзі "Гріх чи хвороба" наголошує, що хворий на алкоголізм, аби перестати пити, мусить діяти якраз навпаки, ніж дотепер. Замість того, щоб безнадійно боротися за силу волі, повинен тепер скапітулювати. Визнати факти, яких не бажав помічати, і які доводять його безсилля щодо алкоголю. Хворий на алкоголізм п'є, так би мовити, без причини, а точніше, тільки з тієї причини, що він є автентичний алкоголік, хоча пацієнтові може здаватися, що він вдається до алкоголю, власне, через різні прикрі переживання. Проте це не так. За твердженням АА, такого роду переживання у них з'являлися саме через те, що вони зловживали алкоголем. Лікар Я. Скала радить: "Молоду жінку, яка стоїть перед проблемою, чи виходити їй заміж за алкоголіка, що стає залежним від алкоголю, я як лікар застеріг би від такого кроку".

У християнському розумінні, щоб позбутися залежності від алкоголю, треба передусім відчути себе залежним від Творця. З погляду морального богослов'я, алкоголізм - за наслідками, які він спричиняє, - є виразкою набагато небезпечнішою за наркотики. У порівнянні з померлими від наркотиків, кількість жертв алкоголізму є набагато більша - половина дорожних випадків. Алкоголь - це також своєрідний наркотик. Жоден алкоголік не може претендувати на здорову психіку. Як відомо, доля всміхалася нещасним після того, як ті вступали до поширеного Товариства Анонімних Алкоголіків, де єдиною вимогою для його членства є лишень міцне бажання перестати пити... Крім наших невтомних молитов, узалежненим потрібна допомога як з боку родини, близьких, друзів, так і з боку колишніх алкоголіків, які діляться на зібраннях АА власним досвідом нелегкого подолання "зеленого змія". У м. Львові, між іншим, діє Центр тверезості під промовистою назвою "Дорога", який розташований на вул. Кульпарківській, 160. Там при потребі можна отримати корисну консультацію чи конкретну допомогу.Також при Господніх церквах організовують відомі Товариства Тверезості, до яких залучаються після складення присяги перед Всевишнім на св. Євангелії з метою дотримування певних встановнених норм щодо вживання алкоголю, так щоб не переборщити. Бували випадки, що складену перед Богом обітницю порушували, адже людині не завжди під силу взяти себе цілком у руки...

Щоб дорослій людині позбутися залежності від згубного алкоголю, Я.Скала наводить ще десять цінних порад і рекомендацій:

1. Ніколи не пий тоді, коли відчуваєш потребу напитися.
2. Швидко пити небезпечно: між першим і другим кухлем пива (міцного вина тощо) зроби півгодинну перерву, між другим і третім - одногодинну, четвертого не пий зовсім.
3. Пам'ятай, коли людина почне пити, у неї з'являється схильність не признаватися собі, скільки випито.
4. Концентровані напої не пий залпом, а також без доброго ковтка содової або звичайної води.
5. Ніколи не пий на роботі.
6. Ніколи не пий на голодний шлунок.
7. Не пий регулярно, а також у певний час і з певної нагоди (небезпечно, якщо хтось п'є тільки для того, щоб міцніше спати).
8. Не пий, якщо ти втомлений або знервований, краще прийми теплу ванну, потім холодний душ або ж зроби інтенсивну прогулянку.
9. Ніколи не вживай алкогольних напоїв як ліків від неприємного фізичного чи морального стану.
10. Ніколи не пий уранці, і особливо на похмілля.
Досить легко через зловживання алкоголем втратити честь, повагу, добре ім'я тощо. Слід вже тут берегти добре ім'я, щоб потім зберегти його й у вічності. Психіатри кажуть, що характерною рисою багатьох алкоголіків є непокірність. Тому не дивно, як заявляють і самі алкоголіки, вони часто перед вступом до Товариства АА виявляли непокору й Господу Богу. Єва Войдило, до слова, в актуальній книзі "Щоб вибачити", посібнику для родин алкоголіків, зазначає, що алкоголізм асоціюється або плутається зі злим характером не без підстав: надмірне вживання алкоголю відбирає розум, критичність, деформує мислення, здатність оцінювати власні вчинки... Каже, що, мабуть, ніде не зустрінеш стільки насильств, зрад, образ, зневаг і дорікань, як у родині алкоголіків. І наголошує в одному місці, що багато алкоголіків ніколи не повертаються до пиття через те, що в процесі психотерапії їм вдається навчитися керувати собою у важких життєвих ситуаціях без алкоголю...

Єва Войдило також пише, що американці запропонували простий тест, який дозволяє виявити осіб, які п'ють понад міру, тобто людей з алкогольною проблемою. Цей тест називається CAGE (клітка). Його назва складається з перших букв наступних слів:

Cut - чи ти намагався обмежити своє пиття?

Angry - чи хто-небудь сердився на тебе у зв'язку з твоїм питтям?

Guilty - чи у тебе колись виникало почуття провини у зв'язку з тим, що ти зробив на п'яну голову?

Empty - чи ти коли-небудь пив на голодний шлунок?

Для американців достатньо тільки однієї позитивної відповіді, щоб з'ясувати, чи людина має алкогольну проблему.

Якщо взяти до уваги св. Писання, можна часто зустріти, що пияцтво, котре породжує розпусту і підкопує всі дочасні добра, строго заборонене. У раю найперш не було вина - воно з'явилося аж після потопу. Дехто, наприклад Ной, як підкреслює св.Василій Великий у своїх науках про піст, не знав колись сильної дії вина - його ще тоді не використвували в житті, воно не стало життєвою потребою людини, через що Ной, насадивши виноградник та упившись, зазнав сумних наслідків вживання алкоголю, хоч п'яницею він не був...(пор. Бут. 9, 20-21). "Хіба не знаєте, - твердить св. ап. Павло, - що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує його, бо храм Божий святий, а ним є ви" (1Кор. 3-16). "Пристрасть до пияцтва - це мати всякого лиха... Де пияцтво, там і диявол, - писав св.Іван Золотоустий в одній зі своїх Гоміліїй.

Як ще можна допомогти хворому на недугу алкоголізму? У книжечці "Ліки від гріхів" читаємо, що передусім молитвою, а особливо сорокаденним читанням Акафісту на честь ікони Божої Матері "Неспита чаша"; читанням Акафісту на честь муч. Боніфатія, а також читанням псалтиря протягом 40 днів (щодня, хоча б по 10 псалмів), та паломництвом до чудотворних місць. Розповідають, що одна мати пішла до Зарваниці на прощу в наміренні за сина пияка. Коли повернулася додому, син сказав: "Мамо, я більше пити не буду". Найуспішніший засіб, як уже зазначалося вище, - коли алкоголік сам прагне одужання. Треба теж уникати місць і "друзів", які спонукають до цього так званого гріха. У ту хвилину, коли сильно хочеться випити, доцільно взяти до рук св. Євангеліє та читати або повторювати багато разів цю коротеньку помічну молитву: "Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного. (Є переконання, що цей спосіб успішно допомагає тим, які бажають позбутися пияцтва, навіть, здавалось би, в безнадійній ситуації). Крім того, вельми потрібні загальна св. Сповідь і св. Причастя. Кожен має плекати також чесноту поміркованості, особливо щодо вживання різного роду наїдків чи напитків, у тому числі й алкогольних напоїв. Непоміркованість, згідно з філософом Арістотелем, - це з одного боку необачність, а з іншого - безсилля. Як доводять фахівці, навчити алкоголіків пити помірковано - неможливо. Христова Церква завжди засуджувала неконтрольоване пияцтво.

Чи дозволено християнам вдаватися до кодування, щоб позбутися залежності від алкоголю? Категорично, ні, і це є гріхом, навіть, коли це прикрито, задля замилення очей, християнською атрибутикою: щоб заволодіти душею людини, біси через гіпнотизерів, цілителів-кодувальників намагаються пригнітити волю людини і запровадити в її підсвідомість свою програму. А для цього їй пропонують на сеансах розслабитися, закрити очі, ні про що не думати і виконувати волю гіпнотизера. Так, як відомо, кодують проти алкоголізму, куріння, наркотиків, проте при цьому обходяться з людиною, наче з комп'ютером. Його програмують, а людину кодують на виконання чужої волі, щоб у кінцевому результаті віддалити від Бога і привести до вічної загибелі. Це ж мусить насамперед, як довідуємося, виходити лише з волі суб'єкта-алкоголіка. І тому навіть лікування без його відома недоречне. Якщо гіпнотичні сеанси змінить нова система кодування для вигідного вирішення світових проблем, тоді чи не будуть зобов'язувати всіх стати "біороботами", щоб прийняти клеймо звіра на чоло чи зап'ястя правої руки (пор. Од. 13, 16-17). Розказували, що одна жінка возила одного разу свого чоловіка, хворого на алкоголізм, до знаного сучасного мага-екстрасенса, щоб той його вилікував, та нещасний мало не збожеволів... Захист проти окультних сил - тверда віра в Господа Бога. Духовне шарлатанство чи бандитизм наявні сьогодні також.

Отож, як бачимо, здоров'я треба шанувати, дотримуючись морального та Божого законів. Пияцтво ганьбить кожного, хто йому безрозсудливо піддається. Проблемою ніколи не розв'яжеш міцний вузол інших проблем, а тільки виходом із неї. В одному із моральних листів до свого друга Луцілія мудрець-стоїк Сенека, описуючи це ганебне явище, написав такі слова: "Як від тривалої недуги люди стають дратівливими і при найменшій образі вибухають гнівом, так і від безперервного пияцтва дичавіє душа. Адже пияки часто бувають у нестямі; цей стан переходить мовби у звичку, і спричинені вином пороки вже навіть без нього не втрачають своєї сили". Життя алкоголіка не є щасливим, хоч деколи може таким виглядати. У лікуванні алкоголізму є велика надія, котра, як кажуть, вмирає завжди останньою, і цього не можна недооцінювати. Тому бережімо невпинно цінну душу від нападів цього безсердечного "зеленого змія-тирана", і довірмося повністю своєму єдиному Захисникові від зла - Господеві.

МАГІЯ ТА ВОРОЖІННЯ НЕСУМІСНІ З ГОСПОДНІМ СЛУЖІННЯМ!

Дізнаємося, що таке поняття як магія випливає із первісних форм вірувань наших предків. Формування релігійних уявлень почалось ще в неандертальській епосі. Людина усвідомлювала свій стан, власне буття. Релігійна свідомість задовільняла потреби людства. Безсилля древніх перед силами природи зроджувало в них психологічне напруження та афекти (емоції). Фантастичність опановувала реальність. Накладались заборони (табу) на деякі речі, на вимовляння певних слів, на їжу та відведення певних місць тощо. За порушення релігійної заборони була визначена кара (смерть). Табу займало позицію захисту. Людина, як засвідчує минуле, провокувала реакцію вищої сили. Вона торкалася невідомої сили з необережності і через почуття прагнула сконтролювати чи схопити божество. Магію також використовували у виготовленні певних фігурок, наділених, як гадали, особливою здатністю. У ній маг не призивав вищої сили, твердячи, що має її в собі. Згодом магів почали нещадно переслідувати. Внаслідок цього і виникла магія та все, з нею пов'язане.

З історії виринає, що протягом XV-XVII ст. Європа продовжувала щиро вірити у різноманітну магію. Землю наповнювали алхіміки, астрологи, чаклуни, ворожки, знахурі та відьми. Майже ніхто не сумнівався в тому, що серед природи живуть духи, феї, чорти, ельфи, лісовики тощо. У це тривало вірили навіть шанувальники християнських святих. Магія та релігія часто були невіддільні одна від одної.

Нечиста сила може навіть магів підносити в повітря без використання будь-яких технічних засобів. Це явище називають левітацією. Божі угодники, коли були на землі, також, бувало, підносилися під час молитви в повітря, проте їх підносив св. Дух, а не злий. Багато родин, а що найголовніше душ, вже постраждало від диявольських слуг. Нетрадиційні цілителі беруть зухвало майже всіх відвідувачів під один гребінець, мовляв, їм наврочили, поробили... Віддані сатані, вони розподіляють енергію зі здорового органа у хворий. Часто це закінчується трагічно... Велика кількість відвідувачів магів мали потім через зв'язок із ними, диявольськими слугами, великі духовні та психологічні проблеми.

Траплялось, що диявол набирав образу священика, Богородиці, Божих угодників... Нечистий, як підтверджує Біблія, насмілився безсоромно наблизитись і до самого Спасителя, виголошуючи підступно неправду та спокушаючи Його, хоч Ісус був набагато могутніший від нього. Диявольським хитрощам не має меж. У свій час було багато шуму в пресі довкола "народної цілительниці" Стефанії, яка виставляла на сцені свічки, ікони, говорячи таку фразу: "Ми, чародії, вірні слуги Господа Бога...". Нині особливо стали поширеними цілителі з діда-прадіда. Виникають підозри, що більшість з них не мали в родинах, ані дідусів-ворожбитів, ані бабусь-відьом: харизматичні Божі дари, наприклад, пророцтво, зцілення з покоління в покоління просто не передаються... От і все.

До особи, яка займається магією, треба ставитись з насторогою. Розповідали, що в одній міській просвіті мав бути духовний вечір. Йому передував виступ однієї відомої сучасної "цілительниці". Перед його закінченням на сцену зі зворотнього боку ввійшов ієромонах, який мав провадити цей вечір і відзначався, між іншим, справжньою ревністю. Прийшовши туди, він зупинився позаду знахарки. Та, звісно, його не зауважила. І раптом вона перед усіма присутніми заявила: "Я відчуваю, що з мене виходить сила..."

Коли йти за Господньою логікою чи навіть людською, то логічно з цього виходить, що якби знахарка була насправді від Бога, тоді б з неї ніяка сила не виходила. Отож, бачимо, кому вона служить... Насуплені похмурі маги ще запевняють, що, мовляв, вони мають зв'язок із світом духів. Зі світом яких духів? Через свою гріховну зіпсованість людина не може швидко домогтися тривалих стосунків зі світом ангелів. Тому звідси знову випливає, що екстрасенси та всі їм подібні, приналежні до духів злоби, царства сатани.

Великої шкоди завдають безсмертним душам сьогочасні псевдоцілителі-знахарі. Наприклад, нині активно діють на Буковині Олександр Новий та Гарафіна Маковій. Чимало вже людей, зокрема християн, клюнули на їх гострий гачок. Як змиритись із тим, що дехто після візитів до Гарафіни отримував якусь відразу до церкви, переставши її відвідувати? У фантастично популярних книгах свої погляди вони прикривають християнством, використовуючи при тому у своїх цілях і правди християнської віри... Ті чудернацькі книги, до відома всіх, не мають відповідного дозволу церковної влади. Такі переконання не можуть походити від Бога, бо, як знаходимо в Божому Слові, подібне різко засуджується, про що вже мова йшла попереду.

Іншого Об'явлення вже не буде. Господнє слово - закон, і Всевишній ніколи не забирає назад Своїх божественних слів. Гарафінина книга "Народ у народних святах" - це сплав роз'яснення християнських празників із різними побрехеньками, ворожінням, забобонністю, магічністю тощо. Там досить роздуті українські традиції та позначені фантастикою. Це справжнє неподобство та абсурд. Щось подібне є, в деякій мірі, між цим вченням і лжепатріотичними поглядами Лева Силенка, котрий безсоромно відродив язичництво - "РУНВіру". Недарма цю науку називають різновидом сатанізму: він також переплів поганські елементи з християнськими, спотворивши на свій лад незаперечні релігійні істини.

В іншій книзі вчительки-народознавця "Щоб жив на землі Христос" також знаходимо схоже. Хоч в анотації зафіксовано, що цей твір оснований на традиціях предків, на українознавстві, на вироблених правічних законах, котрі тягнули душу лишень уверх, проте це знову жахна пастка. В одному місці тієї книги, наприклад, вона пише: "Ви придбали папугу? Віднесіть його в зоосад, не тримайте, не продавайте і не даруйте - не будьте розмножувачами зла. Попугай у помешканні - море злого вогню: притягує з довкілля погані зони..." . А в іншому: "Стригти жіноче волосся - будить змія, що спокусив Єву. На волоссі лежить знак первородного гріха". Я думаю, що коментарі тут зайві, бо так не навчає ні Господь, ні Його свята Церква, котра покликана безнастанно стояти на сторожі правди. Бог не може йти проти Своєї Церкви.

П. Гарафіна заявляє, мовляв, перед початком своєї діяльності вона мала серед ночі чудні видіння: їй здавалось, що сили злі на неї нападали, а добрі, натомість, захищали... Диявол є досить добрим, звісно, режисером та психологом - хитро-мудро може до кожного знайти потрібний підхід. Нещасна або свідомо знає, що те що вона чує та бачить, є лише диявольським спектаклем, або вона сліпо вірить, що то походить з небес, і автор містичних інформацій - небесний Творець. "Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських..." (1Тим. 4, 1). Вже дослідили компетентні богослови, що це лишень суміш релігійних істин із звичайними древньо-поганськими поняттями та ритуалами. Кажуть, коли зникає правдива віра, тоді її місце заступають забобони. З болота забобонства вибратись не легко. З точки зору морального богослов'я, релігійна забобонність полягає у надмірному віддаванні культу та шануванні осіб або образів святих (образи, медалі), абсолютизуючи їх до того ступеня, що вони займають місце Бога. Ця підступна форма забобонності - це карикатура на справжню релігію, якій наносить велику шкоду, оскільки невіруючі-атеїсти часто її осуджують внаслідок забобонних відхилень...

Не личить сьогочасній людині сліпо вірити у необгрунтовані нісенітниці... Якщо взяти до рук документи ІІ-го Ватиканського Собору, то можна прочитати, що від магічного розуміння світу захищає якраз загострена снага розмірковування... (пор. "Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі", 7). А як же тоді постійно актуальна християнська догматика? Без неї нам, звичайно, не обійтись. Ми, як розумні створіння, що мають розум, маємо ним користуватись. Вчителі Церкви наголошують, що християнин не має права звертатися до нецерковних релігійних практик. "Дух сатани через шпарку проникає до Церкви", - сказав колись відкрито у своїй промові папа Павло VI.

У нетрях забобонства немає світла. Правдивий Христовий послідовник має невпинно уникати марновірства - віри в ніщо, у видумане тощо. Віра в це не є цілковитим дотримуванням першої Божої заповіді... "Забобони є відхиленням від релігійного почуття і практик, які воно передбачає (ККЦ, № 2111). Гарафіна Маковій пропонує християнам начебто... ковтати жаб, вселяючи таким способом у себе демонів... "З рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи - нечисті, немов жаби; то ж і є духи демонські" (Одк. 16, 12-14). Колись у дитинстві я та мої ровесники вірили наївно, що коли бачиш жабу-ропуху, треба негайно закрити міцно свій рот, бо це може бути перетворена ворожка, спроможна порахувати зуби, щоб вони повипадали... У давнину люди були переконані, наприклад, у Франції, що великі жаби (ропухи) - втілення нечистої сили. Мусимо завжди, отже, берегтися таких підступних диявольських хитрощів, які реалізуються у відвідинах до псевдорятівників, фальшивих християн.

Сьогодні теж, як знаємо, неабиякі заворушення викликала серія книг відомої англійської письменниці Дж. Ролінг про чарівного хлопчика Гаррі Поттера. У тих загадкових книгах завуальований деструктивний сатанізм - вони наскрізь просякнуті окультними явищами, адже в одному з інтерв'ю авторка призналась, що перед їхнім написанням, вона дослідила ряд магічних обрядів та язичницьких ритуалів, аби в такий спосіб надати цим творам реального змісту. Вона навіть використовує ті самі терміни, що й ідеолог та кумир сатаністів Алістер Кроулі у своїх творах. Він виступив прототипом Гаррі Поттера, бо, наприклад, вік, тобто одинадцять років, коли Гаррі вступив до школи чаклунів, відповідає вікові, коли Алістер К. Захопився сатанізмом. Одні кажуть, що якщо ті книги читати ніби казку, то нічого поганого не трапиться, а інші категорично виступають проти поширення такої літератури. Добре, припустимо, що це казка, в якій добро нібито перемагає зло, проте це, як бачимо, не є звичайною казочкою. Дж. Ролінг може й не мала лихої волі, щоб її книги принесли комусь духовну шкоду, та як можна толерувати той факт, що чимала кількість читачів починають цікавитись після прочитання книг чи перегляду фільмів небезпечним окультизмом, вдаючись до магії, не знаючи часом про жахливі наслідки від неї?! Краще втікати від небезпеки для душі, ніж до неї наближатись. Бо, як відомо, хто любить небезпеку, той може в ній і загинути...

Відомо, що в однієї особи проявилися одного разу екстрасенсорні здібності, до яких також належить телепатія (безпосереднє читання думок інших) та гіпноз з метою вплинути на волю та свідомість іншої особи, - раптово виник дар цілительства. Вона, до речі, навіть ходила до церкви, беручи, безперечно, участь у церковних таїнствах, та потім виявилось, що цією здатністю її нагородив... диявол. Тому необхідно дуже вважати з такими речами, щоб не потрапити навіки в тривкі диявольські тенета, котрих не бракує тут, на землі.

Крім безбожних шарлатанів, є теж у народі цілителі, які, направду, мають зв'язок із Всевишнім, і отримали на це благословення священика. Вони випробуваними методами, наприклад, лікарськими рослинами, масажем тощо, допомагають хворим позбутися, може й не повністю, якоїсь недуги. І, як правило, не наживаються на чужій біді; їм не йдеться про достатки - не встановлюють стабільних цін, як це робить велике число модерних магів, хитрих шарлатанів. Такі знахарі ніколи не афішуватимуть повсюдно своєї діяльності. Вони відзначаються скромністю, безкорисливістю, вартісними християнськими чеснотами, значна частина їхнього успіху полягає якраз у теплому, братньому ставленні до хворих. Обдаровуючи Божих створінь оптимізмом на місцях, благочестиві цілителі незалежні від хабара, не роз'їжджають по різних місцевостях, велелюдних місцях, де є більший прибуток, тратячи не раз величезні кошти на рекламу, та не засиджуються в кабінетах. Вони твердо переконані, будучи ревними християнами, що отримали цей рідкісний дар від Бога, цим не хизуються, зокрема тим, що є віруючі; понад усе ставлять Божу волю, а не власну. Їм не бракує, отже, дарів св. Духа. Їх розпізнають за плодами.

Щодо ворожіння, знаємо, що часто ворожать цигани, особливо в людних місцях, та вони й не раз зухвало вдаються до обману, видурюючи таким чином в легковірних фінанси, не раз і останні. Кажуть, що в цьому плані жінки більш довірливі, ніж чоловіки. Наприклад, мені доволі часто доводилось бачити у Львові переважно двох старших циганок неподалік від Оперного театру біля придорожнього базарчику, котрі пропонують перехожим... поворожити за допомогою їхніх долонь. Одні від них швидко тікають, а інші швидко вірять... Пригадую собі, що одного разу проходив тим місцем, і одна з чорнявок, незважаючи на те, що я був тоді з відзнакою духовної особи, запропонувала мені раптом... погадати. Я, звичайно, відразу ж відмовився, тому що Христова Церква забороняє християнам вдаватись до так званої хіромантії - гадання через лінії долонь. І та циганка, почувши миттю ту відмову, попросила не соромлячись... закурити. Та не скористала, бо я не палю. Не знаю, може комусь і збулися циганські пророцтва, але, на мій погляд, це пахне великим обманом з метою отримати задарма, певну суму грошей, адже не секрет, що цигани вельми схильні до шахрайства багатьох вже, судячи з різних досвідів, ошукали, пускаючи в очі туман. Зі св. Письма знаємо, хто є батьком такого неподобства.

Бувають ворожки чи відьми й автентичні, що не соромляться та не бояться грішити перед Господом Богом. Наприклад, ієромонах Анатолій Берестов зазначає в одній зі своїх книг про магію, що в одному православному храмі Росії наприкінці минулого століття, до слова, біля святих мощей преподобного Серафима Саровського, де люди зібрались для покаянних молитов, трапилося раз незвичне. Перед Літургією отець попередив прихожан, аби ті вважали, бо в храмі присутні два екстрасенси. Одна з жінок явно впадала всім у вічі через свою нецерковну та дивакувату поведінку: ставши перед іконою Богоматері, вона простягнула до неї долоні, стараючись дещо зловити, "прийняти енергію". Потім вона почала робити руками різні рухи. Ніхто не звертав не неї особливої уваги, не чіпав, не проганяв. Раптом з біоенергетиком, що "набралася енергії", виникло щось неймовірне: руки її скорчило й вивернуло назад, а все тіло перекрутило, вона стала наче скручена, загорнута в якийсь дикий вузол і, врешті-решт, знесилившись, осіла на підлогу перед іконою. Так преподобний Серафим не допустив мерзенних діл у своїй обителі, показавши ще раз, що Господь за це тяжко наказує. Святотатниця отримала удар небесної десниці за свої темні діла... Справедлива Господня рука як і голубить, так і карає за наші гріхи.

Відомо, що ворожки йшли із цього світу, переносячи жахливі муки. Один ієромонах довго раз вмовляв таку висповідатись і запричаститись, та вона, опанована дияволом, категорично відмовлялася... Траплялось також, як відступниця з жахом помирала, то благально просила, щоб подали їй руку: в такий спосіб, говорять, передаєтися на іншу особу бісівська сила... Такі випадки непоодинокі. Одна невістка з карпатського села дала так одного разу руку своїй свекрусі, що помирала, а потім, коли вона померла, з нею відбулося щось дивовижне: якась сила її вночі тягнула на місцевий цвинтар, вона почала шаленіти, роздягатись, верещати, втікати від церкви, не відчуваючи при тому жодної втоми. Нещасну возили неодноразово до психлікарні, але нічого не допомагало. Лише згодом, як відвезли до знаного отця екзорциста, то все з Божою поміччю налагодилось... Колишня заручниця нечистого, на щастя, змінилася: стала врівноваженішою, почала відвідувати сільську церкву, розказуючи, що відчувала, як одна сила серед ночі її на кладовище штовхала, а інша не пускала. Отаке трапляється жахіття. Знаємо з історії, що культ зла прадавній - ще в Середньовіччі різних відьом піддавали жорстокій інквізиції, спалюючи на вогнищі... До слова, проти різних грошолюбних, захланних магів-екстрасенсів безкомпромісно раніше вже виступив уряд Росії. Одні навіть провадили свою діяльність в установі під назвою "Стоматологічна клініка". Надіюсь, що в нас це незабаром зроблять також: цілительство мусить бути відділене від окультизму раз і назавжди. Доцільно найперше заборонити їхню рекламу.

Можуть не бути, як відомо з конкретних випадків, щасливими ті подружжя, що сформувались внаслідок походеньок до ворожки... Обидвоє партнерів мають свідомо та добровільно, якщо хочуть жити в радості та злагоді, вибирати супутника життя, а не за допомогою якихось чарів, впливів темних сил і т. п. Треба постійно остерігатись різних замовлянь, виливань воску, а використовувати взамін свячену воду та щиро молитися, уповаючи повсякчас тільки на Бога, що єдиний оздоровлює. Краще більше застановитись над теперішністю, ніж намагатися через так званих ясновидців, ворожок, що отримують не раз відповідну інформацію від прадавнього ворога християн, заглядати без потреби в майбутність.

У Біблії, а, точніше, в апостольських діяннях, теж написано про першу апостольську подорож Павла та Варнави на острів Кіпр, що в Малій Азії. І от, коли вони перейшли весь острів аж до Пафосу, зустріли одного чоловіка, який, як читаємо, звався Вар-Ісус і був ворожбитом та неправдивим юдейським пророком (в Старому Заповіті, до речі, брехливих пророків каменували). Він там був із мудрим проконсулом Сергієм Павлом. Дізнавшись про них, проконсул покликав апостолів - бажав почути Боже слово. Та ворожбит мерщій виступив проти Господніх проповідників: йому дуже не сподобалось, що проконсул віднайде правдиву віру. Павло ж, скріплений св. Духом, глянувши на нього пильно, сказав чаклунові в очі, що він є повний всякого підступу та лукавства, назвавши його також диявольським сином та ворогом усякої правди. "Чи ж не перестанеш перекручувати прості Господні дороги?" - запитав апостол чародія . Потім же, як відомо, слуга сатани миттю осліп: Всевишній знову справедливо покарав за безбожне блюзнірство, так що той не бачив яскравого сонця і не міг сам іти. А консулова віра внаслідок того тільки зміцніла, і він, без сумніву, прийняв до серця божественне вчення (пор. Ді. 13, 1-12).

Отож, як бачимо, з Богом не вільно жартувати, якщо хочемо спастися, з Ним віч-на-віч зустрітись. Як випливає з багатьох авторитетних джерел, категорично заборонено під страхом кари вдаватись до магії та ворожбитства, тому що, як довідуємось, наслідки цього жахливі. Будьмо непорочні перед Творцем, Його вірними воїнами. "Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах... (Еф. 6, 12). Диявол дуже ненавидить покаяння грішників, що прагнуть очиститись від гріховного бруду. Для нього великою несправедливістю є прощення їхніх гріхів під час належної щирої сповіді.

У книзі Діянь ще читаємо, що в Македонії, жила одна служниця, яка мала віщунського духа і шляхом віщування приносила великий прибуток для своїх панів. І ось, коли туди прибули апостоли Павло та Сила, вони з нею якось зустрілись. Ідучи слідом за апостолами, вона викрикувала: "Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!" Вона так поступала тривалий час. Коли Павлові це набридло, він мовив духові, щоб той в ім'я Ісуса Христа покинув її тіло. І злий дух відразу ж з неї вийшов, та таке вельми не сподобалось панам, адже через те вони вже не матимуть доброго заробітку. Отож, як довідуємось, можновладці взяли Павла разом із Силою, поволікши їх до влади на майдан... ( пор. Ді. 16, 16-19).

Тому бережімо безцінний скарб - віру у Всевишнього та остерігаймося завжди і всюди з Його допомогою диявольських сітей (магії та ворожбитства), що часто бувають досить принадними. Молімося до відвічного Творця, який зцілює наші прерізні недуги і немочі, про очищення від усякого демонічного впливу, рабства нечистого та щоб зростати невпинно у Божій ласці. Нехай береже всіх Господь і хоронить від лукавих ворогів, особливо невидимих. Амінь.

МАГІЗМ ТА ВОРОЖБА -- ЗЛО ПІД МАСКОЮ ДОБРА...

У наш час, не зважаючи на зріст освіти і культури, набули поширення різні види магії, а також ворожіння. Де не глянь, скрізь є ті, що називають себе побожними цілителями, Божими посланцями, екстрасенсами, магами тощо. Майже кожен переконливо запевняє, що, мовляв, зможе за короткий час повернути втрачене здоров'я, пришвидшити в чомусь успіх і допровадити до справжнього щастя. Чи можна вірити таким незвичайним людям? Спробуємо дати на це, обгрунтувавши, потрібну відповідь.

Під магією розуміють сукупність обрядів, культів, вплив на природний світ через надприродний. У "Словнику біблійного богослов'я" читаємо, що "це гібридне мистецтво - усього лише спроба штучного поєднання релігії з окультними науками, магія може лише дати створений образ природи і зруйнувати дієвість віри." Між магією та релігією немає виразної сепарації. Значною відмінністю є те, що в релігії закони є чинними, а в магії вони паралізуються. З божеством людину поєднує, власне, релігія. Магія може діяти і через релігію, і бути окремішньою. Вона набуває єгоїстичної, авторитарної форми і, займаючись тільки людиною, є сама в собі деструктивна.

Якщо заглянути до св. Письма, неодноразово можна зауважити, що вдавання до магії та ворожбитcтва піддане гострому осудові. І Новий Завіт, і Старий наголошують на цьому. Наприклад, у книзі Левіт знаходимо, що Божою вимогою є, щоб не ворожили та не чаклували... (пор. Лев. 19, 26). А в посланні до Галатів апостол Павло відносить ідолослужбу та чари разом з іншими беззаконнями до явних учинків тіла, а не духа, ясно підкреслюючи, що всі, які таке чинять, не стануть спадкоємцями царства Божого... (пор. 5, 21).

Значно закорінився окультизм і серед тих, які називають себе християнами. За думкою св. Василія Великого, люди, які вдаються до чародійства, мають нести таке ж покарання, як і вбивці. Але чому вони прирівнюються до вбивць? Хіба маги вбивають людей? Гірше роблять: не страшний, як каже св.Писання, той, хто вбиває тіло, а той страшний, хто губить душу; хто вбиває тіло, може не погубити душі... "Яка бо спільність праведності із беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліяром? Яка участь вірного з невірним?" - запитує доречно ап. Павло в 2-му посланні до Корінтян (6, 14-15).

Цілителі-екстрасенси, котрі віддають свою душу дияволові на вічну погибель, відрікаючись нераз і родин, часто говорять, що вони, роблячи "добрі діла", служать Богові. Неправда це! Не вірте їм! Відомий у своєму темному світі маг-окультист Олександр Чар у написаній книзі "Вроки. Ушкодження" наводить страшні речі. Знаходимо, що після явного та відкритого відречення від Господа Бога, віри, батька й матері слідують такі вражаючі слова: "Віддаюсь я нечистому духові та окаянній силі..." Безбожники використовують незрозумілу для інших лексику, в котрій звертаються, звичайно, до сатани, а не до Бога, "заряджають" воду, фотографії та інші речі. Хочу згадати й те, що під час їх так званих "лікувальних" сеансів люди падали на долівку мертві... Так було, наприклад, одного разу під час сеансу Кашпіровського у нашій країні, а точніше, в Харкові. Траплялось, що маги умертвляли на значній відстані... У Москві, до речі, діє духовно-медичний Реабілітаційний Центр, котрий об'єднує зусилля лікарів та священиків з метою допомогти тим людям, які постраждали від окультних впливів... Багато хто з них віднайшов - уже з Божою, звичайно, поміччю - духовну та тілесну рівновагу.

У своїх практиках маги використовують навіть і християнські атрибути, вводячи таким чином легковірних людей в оману. Буває, що вони наважуються посилати людей... до храму, заставляючи хреститись, молитись, причащатись і можуть теж обкладатися іконами, та це все лише диявольські витівки... То чітко сформований стиль екстрасенсів: так вони хочуть здобути довір'я в тих, що до них вдаються. Треба зрозуміти, що, наприклад, ікона для нас не ідол. І не іконі ми покланяємося, а Господу Богу чи вшановуємо якогось святого, зображеного на ній. Сама по собі ікона ще не означає благодаті або святості. Люди, які цього не знають, гадають, що раз є ікона, значить тут є святість. Проте це не так. З іншого боку, використання свічок вже само по собі буває окультним методом: екстрасенси частенько лиють віск, щоб проводити на ньому маніпуляції з метою вплинути на душу людини. Вони водять палаючою свічею довкола тіла легковірного, "чистять ауру" - це також магічний метод впливу на людську душу. Після таких відвідин нещасні не раз відчували, що ними ніби хтось управляє, чули незнайомі голоси та голос знайомого мага... .

Магія, як довідуємось, є двох видів: біла та чорна. Кажуть, що в білій магії діють за допомогою добрих духів, а в чорній - за допомогою злих. Дехто каже, що виникла ще й сіра. Колір тут, безперечно, не грає важливої ролі: якщо порівняти чорну магію з білою, то бачиться, що біла магія є частиною чорної, і самі чорні маги заявляють, що не можна займатися білою магією, не знаючи чорної...

У науці дванадцятьох апостолів "Дідахе" теж застерігається, щоб не займатися магією чи ворожінням, бо все це є дорогою смерті, котрою прямують ті, що переслідують добрих, ненавидять істину, люблять брехню тощо. Канони християнської Церкви категорично забороняють християнам займатись окультизмом.

На повну силу зараз в Україні, особливо в селах, процвітає ворожбитство. Таємні окультні знання можуть передаватись династично. Поневолення злим духом може бути і сімейне. Багато хто вдається до незвичайної допомоги ворожки: вона, вважають, може сказати, де знаходяться загублені чи вкрадені речі, затримати в корів молоко, нанести комусь зі заздрості чи злоби і з лихої волі, якусь шкоду тощо. Відомо, що ворожка говорила таємні речі, наголошуючи, що якщо б хтось про них дізнався, спіткає невідворотне нещастя...

Люди, які займаються відьмацтвом, можуть навіть відвідувати церкву, причащатись тощо, вдаючись таким чином до святотатства (!!). Сатаністи так само, бувало, причащались, а потім по-блюзнірськи зневажали Христове Тіло... Бували випадки, що після Служби Божої дехто вельми хотів заглянути до... чаші. Чого? Мабуть, це також, вірогідно, пов'язано з ворожбитством.

Усім керує Боже Провидіння. Якщо ми це собі усвідомимо, тоді не будуть нас тривожити різні вроки, що нібито випливають з поганого ока, грішної душі. До слова, щодо вроків: негативний вплив енергетики від однієї особи на іншу вже достовірно підтверджений наукою. Між органами людини існують енергетичні зв'язки. У народі вважають, мовляв, деякі хворобливі стани можуть бути викликані вроками, через що не раз важко виявити правдиві підстави. Коли плекатимемо чисті думки та робитимемо добрі діла згідно з автентичною вірою та Божою волею, тоді нам ніщо не зможе зашкодити: де Господь, там зло відсутнє. Сила не в амулетах, не в талісманах чи у виливанні воску, а в Бозі, який Сам, як всемогутній, наділяє все силою. І з Ним ми непереможні, тільки треба перебувати з Творцем у безперервній єдності та мати віру, що Він - наш люблячий Батько. Найкращим захистом від зла є покров Божої ласки, життя у вірності Всевишньому і постійне пригадування Його повсюдної присутності. Маємо обов'язок звертатися не до магів, шаманів, а до душпастирів, яким Господь поручив Своїх дорогих дітей, людство. Треба з чистим серцем зустрічатися з Христом у пресвятій тайні Євхаристії. Ісус, коли ще був на землі, як читаємо в св. Писанні, неодноразово зціляв важкохворих, кладучи на них Свої божественні руки, а також виганяв з людей бісів, повертаючи їм у такий спосіб тілесне та душевне здоров'я. Двері церкви відчинені для кожного, хто прагне потім у небесах оглядати Всевишнього лицем у лице...

Отці Церкви рішуче виступали проти магії, вважаючи її справою сатани. Покаятись ніколи не пізно. Розповідають, що св. Кипріян до свого навернення був запеклим чаклуном, який безпосередньо спілкувався із бісами, навіть з їхнім "князем". А коли навернувся, то знав добре, як проти цього лиха треба боротись... Скільки вже було випадків, що після відвертої та чистої сповіді швидко зникав бісівський "дар цілительства". Багато хто цього зробити вже, на превеликий жаль, не зміг... Велике число душ диявол потягнув за собою, продовжуючи так чинити і сьогодні. "Не можете, - твердить св. Апостол Павло, - пити чаші Господньої і чаші бісівської" (1 Кор. 10, 21). "...Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення панування над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням і повагою, що їх ми зобов'язані віддавати єдиному Богові", - повчає нас Катехизм Католицької Церкви. Найбільший доступ, як стверджують екзорцисти, диявол має до тих, що не відвідують церкви, не сповідаються, не причащаються, є постійно у стані важкого гріха, а також егоїстично закриті перед іншими. Зле швидко чіпляється злих. Хрест і молитва - ефективна зброя проти темних сил. "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром", - закликає ап. Павло у посланні до римлян (Рим. 12, 21). З-під влади темряви вирватись нелегко, але можливо, з Божою допомогою. Треба нам пам'ятати, що магія та ворожіння є великим злом, котре ховається під маскою добра, слід остерігатися диявольських зазіхань на наші безсмертні душі, відкуплені дорогоцінною кров'ю Христа-Спасителя.

o.Mykil

НЕБЕЗПЕКА МАГІЇ

Нині, як бачимо, заполонили світ, особливо Україну, різноманітні маги, ясновидці, ворожбити тощо, про яких дізнаємося здебільшого зі засобів масової інформації. Вони обіцяють чи не кожному вирішити радо найскладніші проблеми життя, називаючи себе могутніми рятівниками, які приносять удачу...

Слово "магія" походить від латинського слова "magiа" і означає "ворожба", тобто сукупність обрядів, пов'язаних з вірою в уміння людини впливати на природу, тварин і людей. У "Словнику біблійного богослов'я" під словом "чарування/магія" сказано: "Живучи на світі, що пригнічує людину, і зустрічаючись з істотами, які викликають у неї страх чи бажання вплинути на них, людина прагне досягти могутності, бути повелителем божества і володарем своєї долі". Магія - це гріх проти першої заповіді, який у Біблії виразно засуджений. Один відомий екзорцист каже, що горе людині, яка оздоровлена магом, слугою диявола, бо така людина зв'язується або з демоном, або з магом, і це призводить до серйозних наслідків, більше того, такий зв'язок важко перервати.

Прикро, що сьогодні є чимало книг, які явно суперечать науці св. Церкви: сам раз бачив, наприклад, у м. Запоріжжі на залізничному вокзалі посібник із чорної магії. Можливо, хтось скаже, що це чудернацькі нісенітниці, та під цим криється жахлива дійсність. В одній книзі автори наголошували, що маги звертаються до якогось "вселенського розуму", а не до Бога. Виникає питання: "Хто є цей "розум"? І доводять автори, що кожному, хто хоч трохи розуміється в окультизмі, відомо, що під такою назвою приховується диявол. "Царство сатани" постійно, безперечно, протидіє Божому Царству. Читаємо у Святому Письмі: "Диявол грішить від початку" (1 Ів 3, 8).

У "Катехизмі Католицької Церкви" мовиться, що магія містить у собі прагнення до панування над людьми, а також бажання увійти в спілку з окультними силами. Св. апостол Павло пише: "Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського" (1 Кор 10, 21).

Початки магії знаходимо вже у Старому Завіті. Чарівництво процвітало в усіх країнах, навіть в Ізраїлі. У Біблії є чимало місць, де говориться про запеклу боротьбу проти чарування і магії. Під страхом смерті забороняли різні чарування три великі кодекси Мойсея (пор. Лев 19; Втор 18; Вих 23). Підлягали також карі звичаї, які мали магічний характер, наприклад, ханаанський обряд варіння козеняти у молоці його матері (пор. Вих 23, '19). Відрадно, що в численних текстах описана і перемога божественної сили над непокірними чарівниками. Довідуємось, що ворожбитів могутньою рукою переміг праведний Йосиф (пор. Бут 41).

Магія поширювалася інтенсивно і в середньовіччі. Св. Іван Золотоустий у своїх повчаннях "Про тих, що лікують хвороби чаклуванням" строго застерігає, що не вільно ходити до ворогів Божих. І ті, котрі користуються їхніми послугами, помирають передчасно та потрапляють у вічні страждання...

Ми не можемо легковажити буллами таких видатних Папів, як, наприклад, Інокентія VIII, Адріана VI, а передусім славною буллою про магію великого Сикста V (1585). У 1777 році відомий вчений Гаен видав знаменитий науковий твір про магію, в якому подав опис різних спіритичних феноменів, приписуючи їх сатані. До речі, про вплив демонських сил на діла цього світу в 19 ст. говорять також визначні європейські вчені, які наводять у своїх творах безліч магічних діянь, яких самі були свідками, приписуючи їх демонічній силі.

Християни повинні врешті-решт збагнути, що "усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім, - навіть щоб цим забезпечити його здоров'я, - вступає у важку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів" ("Катехизм Католицької Церкви").

Отож, довіряймо щиро завжди Господеві й душпастирям, поступаючи згідно з Біблією, бо "у словах Священного Писання перебуває Господь, присутність Якого злі духи витримати не можуть" (св. Атанасій). Не вдаваймося до магії, яка була для Фрейда ознакою неврозу, для Юнга - психологічною протекцією, для вчених - шахрайством, а для християнських науковців - дією сатани.

Пам'ятаймо про слова пророка Ісаї: "Горе тим, що зло називають добром, а добро - злом; що з пітьми роблять світло, а зі світла - пітьму" (пор. Іс 5, 20). Нехай Всемогутній Господь допоможе нам застановитися над цією небезпекою для наших душ і укріпитися у нашій вірі, щоб ми відвернули свої серця від зла, яке з усіх сил намагається заволодіти нашими безсмертними душами.

ЗЛЕТ ЗЛИХ СЕКТ...

"Не піддавайтеся різним та чужим наукам" (Євр 13, 9)


Нині кожен з нас насторожено спостерігає за інтенсивною діяльністю різноманітних сект, які, на жаль, заполонили наше суспільство. Шаленість такого стрімкого злету впливає, насамперед, на Христову Церкву, яка постійно закликає, аби всі її вірні сини й доньки, охрещені в ім'я Пресвятої Трійці, спільно черпали водицю з криниці Божої правди, на варті якої вона перебуває. Явища сектантства траплялися і до народження Ісуса Христа і їх описав пророк Єремія, устами якого промовляв Господь: "Покинули Мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать" (Єрем 2, 13).

Зі Святого Письма довідуємося, що вже в 1 ст. св. апостол Петро писав до вірних з пересторогою: "Були в народі й пророки неправдиві, як і між вами будуть ложні вчителі, які введуть погубні єресі й, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе скору погибіль" (2 Пт 2, 1). А св. Павло говорив: "Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок" (2 Тим 4, 3-4).

Ці листи свідчать про те, що вже в часи первісної Церкви були різні фальшиві вчення і "сила людей пішла за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди зневажалася" (2 Пт 2, 2). Задля цього св. апостол Павло закликав вірних: "Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб були по'єднані в однім розумінні й у одній думці" (1 Кор 1, 10).

Відомий український філософ Григорій Сковорода у 18 ст. описував нездоровий стан нашого суспільства, кажучи, що на основі марновірства, тобто "із забобонів народилися нісенітниці, секти, суперечки, ворожі міжусобиці...". Хоч сам не раз тлумачив Біблію як хотів, не завжди погоджуючи свої погляди з наукою Церкви. Виглядає це якось парадоксально...

Нині лише в Україні існує понад 100 сект різноманітних найменувань, серед яких більшість називає себе християнськими, але, на жаль, є й антихристиянські. Лев Силенко відродив язичництво, яке було здолане християнством ще за часів Київської Русі, - це т. зв. РУН-віра ("рідна українська національна віра"), що звісно є лише людським витвором і скомплектована на основі давньоукраїнської міфології.

Поширенню сектантства на нашій землі значною мірою сприяє Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", "який прийняла Верховна Рада 23 квітня 1991 року. У статті 3, де визначено поняття гарантованої для кожного громадянина свободи совісті, читаємо, що це право вклю­чає свободу сповідувати будь-яку релігію або вільно поширювати свої релігійні переконання.

Особливістю деструктивних сект є постійне прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей та уподобань, паралізувати особисту свідомість, що досягається різноманітними засобами психічного впливу. Відрадно сказати, що запорізький суд позбавив раніше одного батька, який належав до секти "трансцендентальна медитація", його батьківських прав, бо він хотів ви­ховувати свою дитину згідно з традиціями тієї секти. Це рішення суддя зробив на основі тверджень експертів, що таке виховання досить згубне для дитячої психіки.

Члени сект часто поводяться як запрограмовані і з ними важко вести діалог. Св. апостол Павло застерігає: "Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся, знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого" (Тит 3, 10-11). Але хочеться чисто по-людськи інколи знайти спільну мову у важливих життєвих питаннях.

Бувають, на жаль, випадки, коли члени Католицької чи Православної Церков переходять до секти. Дуже часто проповідники сект їх підкупили, заманили фінансовою чи матеріальною допомогою. До таких відносяться слова св. Павла до галатів: "Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу Євангелію; не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі, чи ангели з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!" (Гал 1, 6-8).

На перший погляд може комусь видатися, що в сектах немає нічого поганого, але ж їхні члени перебувають поза істинною Церквою! Сектанти фальсифікують науку Христа через обмежений світогляд, недостатні знання і з лихої волі. Св. апостол Юда писав у листі: "Бо до вас крадькома вдерлися деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа" (Юд 1, 4).

Вселенська Церква неодноразово намагалася затулити зарозумілим баламутам роти. Наприклад, на II Нікейському Соборі в 787 році було осуджено іконоборців, які звинувачували християн у шануванні святих ікон, називаючи їх ідолопоклонниками. Дуже гостро проти Мартина Лютера і його послідовників виступили отці Тридентійського Собору в 16 ст.

Отже, маємо остерігатися впливу нищівних сект, їхніх сповнених фальші вчень. "Багато бо обманців поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду" (2 Ів 1, 7-8).

Св. Церква безперестанно намагається якомога більше роз'яснювати вірним джерела християнської віри, зокрема Біблію, щоб різноманітні згубні секти не затягували зухвало праведні душі до своїх тенет, розкинутих повсюди. Після II Ватиканського Собору були створені численні біблійні товариства і таким чином з рук сектантів було вибито найціннішу зброю: мовляв, вони найкраще знають Святе Письмо. Завдяки таким товариствам вірні Католицької Церкви мають змогу глибше пізнати Біблію і поширювати свої знання серед сучасників.

Пам'ятаймо, що слово "секта" з латинської мови означає "розрізати на куски одне ціле". Кожна секта відриває від Христової Церкви якусь частину вірних, проголошуючи, що тільки в ній людина здобуде спасіння своєї душі. Не забудьмо, що секта є тільки відрізаною гілкою від стовбура дерева, а така гілка не приносить плоду, всихає і врешті буде спалена у вогні (пор. Ів 15, 6).


Mykil

ПИЯЦТВО - ДОБРОВІЛЬНЕ БОЖЕВІЛЛЯ...

Знаємо, що у наш час зловживання алкоголем є хворобою національ­ного масштабу, однією з головних проблем в Україні. П'ють і дорослі, і діти... Більше того, деколи "люб'язні" старші навіть заохочують дітлахів до цього і при цьому хизуються таким своїм "геройством".

Умовно можна розділити людей на три категорії: 1) ті, що не п'ють алкоголю взагалі або п'ють надзвичайно рідко, залежно від обставин і то в неве­ликій кількості, знаючи, що дружба з ним є небезпечна; 2) ті, що поволі наближаються до провалля узалежнення від «зеленого змія», забуваючи про нищівну роль спиртних напоїв; 3) ті, які хоч і не признаються в цьому, вже є узалежненими від алкоголю й існують в цупких обіймах цього потворного «змія".

Алкоголізм - це недуга, яка виникає внаслідок систематичного над­мірного вживання алкогольних напоїв (деколи вона є спадковою!). Ця недуга поступово призводить до розладу психічної діяльності. В осіб, одержимих цією згубною пристрастю, як говорить старозавітній пророк Осія, "вино і муст відбирають розум" (пор. 4, 11). Особа, невільна від алкоголю, якщо не похмелиться ядучою отрутою, почуває себе... хворою. Часом вона через брак сили волі не є спроможна вирватись із павутини смертоносного напою, тому їй дуже потрібна, ніби птахові крила, безкорислива допомога ближніх.

"Гіркота для душі - вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою. Пияцтво безумному - погибель: більше гніву, зменшення сили, завдавання ран..." (Сир 31, 29-30). А знаменитий мудрець-стоїк Сенека підкреслював в одному зі своїх моральних листів до товариша Луцілія, що не бажав би жити серед катів і пияків... "З усіх вад пияцтво найбільш несумісне із величчю духа", - влучно сказав В. Скотт.

Жахливими наслідками пияцтва є духовна, соціальна і фізична шко­да. Святий апостол Павло перестерігав вірних, що "п'яниці ... не успад­кують Божого Царства..." (пор. 1 Кор 6, 10). Звідси випливає, що через погубну пристрасть, яка притемнює розум, будучи наче заслоною, що не дозволяє скаліченій душі бачити об'єктивну правду, можна втратити не на день, не на два, а навіки найдорожче - Небо.

Правдиві послідовники Христа повинні жити за духом, а не за тілом. Сенека каже, що не може бути вільною людина, яка служить саме тілові. А англійський філософ Шефтсбері каже, що "єдиним ядом для розуму є пристрасть, бо хибне міркування швидко змінюється, якщо промине при­страсть".

Відомо, що слово "оковита" походить від латинського словосполу­чення «aqua vitae», що означає "вода життя". Однак в реальному сенсі так, звичайно, не є: це швидше "вода смерті". Скажений "зелений змій" влізає вперто в душу алкоголіка, вносячи у його родину сварки, бійки тощо. Перед ним, довго не думаючи, узалежнена особа відчиняє двері своєї душі, не бачачи його згубного впливу і жахливих наслідків, забуваючи, що він є як посланець смерті. Довідуємось зі засобів масової інформації, що руйнівний вилив алкоголю стає причиною різних жахливих аварій, жорсто­ких убивств, безглуздих чварів, крадіжок і т. д.

Святий Василій Великий у своїх змістовних науках па основі Біблії називає пияцтво "Божим ворогом". Він твердить, що "піст і молитва не вступлять до душі, яку опоганить п'янство". Отож, добрі діла християнина, який зловживає алкоголем, не мають, як з цього випливає, дії.

Терпкий напій їсть тіло, мовби іржа залізо. Через зловживання ним виникають різні серйозні хвороби, часто смертельні. Внаслідок зловжи­вання алкоголем необхідні ліки важко засвоюються в організмі. Людсь­ке здоров'я не сталеве. Одна з Божих заповідей категорично забороняє наносити шкоду власному тілові, бо "життя і фізичне здоров'я є цінним даром, даним Богом" ("Катехизм Католицької Церкви"). А цінний скарб стає дорогим лише тоді, коли його втрачають...

Свята Церква не забороняє поміркованого вживання спиртних напоїв, адже "вино для людей - життєвий напій, коли його п'ють помірковано" (пор. Сир 31, 27). Святий Павло у першому листі до Тимотея писав, що вино для шлунку добре (пор. 5, 23). Слід сказати, що особи, залежні від алкоголю і ті, в кого ця недуга є спадковою, не повинні вживати навіть краплини спиртного. Зловживання алкогольними напоями Церква строго засуджує.

"Вживай, та не зловживай" - говорили доречно стародавні римляни. Ще зазначали, що сенс життя є не в тому, щоб жити, а щоб бути здоровим. Навіщо вкорочувати собі віку, коли життя й так швидко минає. Не личить розумній людині знижуватись до рівня тварини...

Нехай Всевишній оберігає нас від подібних лих, щоб ми колись не шкодували, що піддалися на землі впливу "зеленого змія", забувши за власну гідність і вартість у Господніх очах!

Чи існує правдивий екзорцизм?

Як відомо нам зі св. Писання, найбільшим ворогом людських душ є диявол. Він намагається постійно нанести шкоду безсмертним душам богобоязливих християн, і, як спокусник, не раз він у тому послуговується навіть людьми, приводячи в різний спосіб до гріха. Від віків нечистий намагається протидіяти Царству Всевишнього та здобути для себе якомога більше душ...

У Біблії знаходимо неодноразово, що злих духів виганяв сам Спаситель. Наприклад, Ісус вигнав диявола із чоловіка, що був у синагозі (пор. Лук. 4. 33-36). Господь після заходу сонця оздоровлював різних недужих, котрих до нього приводили, кладучи на них руки. Із багатьох, як довідуємося, виходили тоді й біси, котрі знали, що це чинить Христос, називаючи Його Божим Сином. Він їм погрожував та забороняв щось говорити (пор. Лук. 4. 40-41). Бувало, що сатана, який є прадавнім джерелом зла та батьком брехні, наважився безсоромно виявити велику неправду і Божому Синові, спокушаючи його протягом сорока днів у пустелі (пор. Лук. 4, 1-13). Месія казав учням, мовляв, бісів можна вигнати завдяки молитві та посту. Стає відомим і те, що Спаситель вигнав аж сім злих духів із Марії Магдалини. Отож, звідси випливає, що диявол може обрати тут за своє помешкання і смертне тіло людини та навіть приблизитись до Божого місця, Христа...

Чимало людей є зараз, часто й не свідомо, під згубним впливом нечистого...

Атеїсти в це не вірять. Шукають більших доказів, ніж є... Явище ЕКЗОРЦИЗМУ заперечують не раз із різних боків невіруючі психіатри тощо. Однак реальні випадки одержимості існують під небом...

У мене про цей феномен є відповідна література. Непогана книга про екзорцизм як такий о. Івана Козовика «Екзорцизм: міф чи реальність?» Може, хтось уже її стрічав. Містика, аномальні явища цікавлять якось із самого дитинства, не раз з ними стикався... І не тільки вони. Щодо вигнання з людини дідька, зроблено багато досліджень, знято немало фільмів. Деколи роз драматизовано, наполовину з фантастикою, але все ж. Це досить загадкове явище... Згідний, без віри в Бога - це все виглядає справжнім "мракобіссям", видумкою, хворою уявою... Та не завжди. Часом можуть "перегинати палицю" в обрядах екзорцизму. Добре, коли є виважений індивідуальний підхід до нещасної людини з дозволу відповідних церковних властей. Духовні отці кажуть, що диявол (злий дух) має великий доступ насамперед до тих, хто забуває за Бога, живе тривало без покаяння у важких гріхах, вдається до окультизму - займається чорно-білою магією, уникає Божого храму, святих таїнств...

Читав, що, мовляв, під час одержимості в людини може свідомість зникати або повністю,або наполовину... До слова, коли в Італії з однієї дівчини виганяли сатану, то вона, виговорювала різні блюзнірства щодо Бога, святих речей, жбурляла св. Письмом, глумилась священикові... Коли з неї вигнали злих духів (їх було декілька і начебто ще одна проклята душа пірата, котру вони взяли в полон...), то вона нічого потім після того не пам'ятала. Отець спілкувався з бісами через неї. Дізнався про їх число - 3. Почув про деякі невідомі речі щодо майбутнього... Виявилося,що демонів в неї наслав колись (10 років тому) один маг-ворожбит... Такі випадки не поодинокі. Буває, що самі психіатри не знають, що діється з людиною, що не піддається лікуванню, і відсилають її до священика, і тільки той дає раду. У Католицькій Церкві існує навіть асоціація екзорцистів на чолі з головним екзорцистом Ватикана Габріелем Амортом...

Коли в людину, між іншим, вселяється нечисть, то вона може страшно не по-людськи (чи по-звірячому) гавкати, м'явкати, кукурікати і т. п., крутитися на місці мов дзиґа, скажено скавуліти, дико реготати... Неприємне видовище. Не завжди це корисно оглядати з огляду на свою психіку, стан душі. Траплялося, що в неписьменного чоловіка вселялися демони, і він починав по-літературному говорити іноземними мовами (а це бувало не раз!), віщувати, читати безпосередньо думки інших (телепатія), підніматися над земною поверхнею без допомоги будь-яких технічних засобів тощо. Була поява екстрасенсорних здібностей. В одного священика під час обряду екзорцизму враз переламався металічний хрест. Хто його переломив? Коли виганяли нечистого з однієї бабці, то вона піднялася в церкві аж до стелі... Це сталося, отже, на Закарпатті. Це бачило багато людей. Одного очевидця знаю, між іншим, навіть особисто. І це не кінець... Повірте. Є вигадки, але є й очевидні факти. Їх зовсім нерозумно заперечувати - духовний світ існує також.

А щодо очевидних фактів, пригадую, як був ще малим, то їздив часто з мамою до Гошівського василіянського монастиря, що на Франківщині. І от одного разу на свято Пресвятої Євхаристії, що є влітку, коли ми знову туди прибули, то були трохи здивовані. Свята Літургія правилась на дворі під накриттям. Багатьох сильно стривожив голос однієї молодої дівчини, що сильно верещала, мало не рвала на собі волосся. Подейкували, що вона одержима, що нечистого їй нібито передала якась баба через яблуко, як вони їхали разом у поїзді...

Дівчина потім трохи наче заспокоїлась. Проте перед Святим Причастям, коли священик ішов у її бік, а вона теж клячала, її підтримували, почала страшно кричати чоловічим (не власним) голосом: "Зійди з моєї, дороги, зійди з моєї дороги...". Я це чув на свої вуха. І не тільки я. Склалося таке враження, що це сам біс "проповідує" через її немічну особу...

Цей випадок важко забути. Знаю й інші випадки, про які мені розповідали друзі. Це досить цікаве та загадкове явище у природі, однак часто, як бачимо, реалістичне. Без віри в Бога, у Вищу, ні від кого незалежну Силу, такі дивовижні речі часом нелегко збагнути...


З однієї моєї статті про магію:

...Відомо, що ворожки йшли із цього світу, переносячи жахливі муки. Один ієромонах довго раз вмовляв таку висповідатись і запричаститись, та вона, опанована дияволом, категорично відмовлялася... Траплялось також, як відступниця з жахом помирала, то благально просила, щоб подали їй руку: в такий спосіб, говорять, передається на іншу особу бісівська сила... Такі випадки непоодинокі. Одна невістка з карпатського села дала так одного разу руку своїй свекрусі, що помирала, а потім, коли вона померла, з нею відбулося щось дивовижне: якась сила її вночі тягнула її до свекрухи на місцевий цвинтар, вона почала шаленіти, роздягатись, верещати, втікати від церкви, не відчуваючи при тому жодної втоми. Сам спостерігав за тим. Нещасну возили неодноразово до психлікарні, але нічого не допомагало. Лише згодом, як відвезли до знаного львівського отця-екзорциста, то все з Божою поміччю налагодилось... Колишня заручниця нечистого, на щастя, змінилася: стала врівноваженіша, почала відвідувати сільську церкву, розказуючи, що відчувала, як одна сила серед ночі її на кладовище штовхала, а інша не пускала...

Не можна всіх проблем звести тільки до психології. Є ще проблеми духовні, що проявляються у надзвичайних явищах людської дійсності. Отож, абсолютний скептицизм тут неоправданий.



P.S. Фільм "Екзорцизм Емілії Роуз". Мабуть, чули про нього... Роздраматизовано, як на мене, та факт залишається реальним. "Вигнання диявола" - теж відомий фільм.



Mykil