середу, 12 січня 2011 р.

Про розпусний жанр "ню"


Відома річ, що нині мистецтво є різнорідним і не завше виглядає традиційним. Певні мистецькі твори одним можуть здаватися принадними, іншим-вульгарними. Як кажуть, про смаки та кольори не сперечаються. Кожному своє, та не все буває корисним у житті. Спробуємо коротко поміркувати про це "ню" в рамках мистецтва та слів Господа.

В мистецтві, якщо зберігаються дотримані норми, живописний жанр "ню" приймають, проте з погляду церковно-християнського (біблійного) він виглядає швидше на відкриту розпусту та грішну поведінку, адже Христова Церква не схвалює прилюдної еротики, нудизму, засуджує всяку порнографію, що топче людську інтимність в аморальний спосіб. Тим паче стосовно цього жанру, як довідуємось, були в минулому різні випадки судових розглядів, зокрема пов'язані з поширенням та організацією виставок оголених тіл. Теж начебто існує досі в народі питання, де закінчується еротика та починається порнографія як така. Отже, ставлення суспільства до цього жанру постійно є неоднозначне. Наприклад, щодо осіб жіночої статі, то, як відомо, не раз змінювалися в суспільстві уявлення про їх красу...

Коли ж заглянути до Слова Божого, то можна зауважити такі слова нашого Спасителя: "А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці". Це можна, звісно, застосувати і у відношенні до чоловіка з боку жінки. І ті, і ті не раз грішать у надмірному захопленні подібним живописом чи сучасними вже фотографіями, зробленими у цьому стилі.

Так, хтось може сказати, що, мовляв, дорослим можна, особливо якщо ти зріла особа у психологічному плані, але до вершини зрілості під різним аспектом часто йдеться досить довго. Навіть 18-ть років не великий показник. З іскри починається вогонь, усе з маленького... Хтось може любуватися подібними картинками, також із неприродним інколи змістом у плані статевості (є і легкі лесбійські сцени тощо), а згодом думки можуть перейти притьмом у дію: розпусний гріх зі собою чи з іншими... Тому це здається слизьким явищем і варто вважати, що дивимось, адже різні зображення закарбовуються в нашу свідомість і рано чи пізно виринають догори, особливо коли того найбільше не хочемо, для прикладу, на молитві у храмі. Якщо є постійне захоплення жанром "ню", гедоністичного більше характеру (зорієнтованим тільки на тілесне задоволення), і нестримне бажання бути практикуючим християнином (католиком), то якось непросто поєднати ці речі в голові... В добу, коли є пропаганда розпусти та часте оспівування "вільного інтиму", новітнього божка багатьох.

"Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх", - читаємо у старозвітній книзі Буття (3, 21). У давнину вони ходили нагими і не соромились. Але ця невинність і чистота були немовби втрачені нашими прародичами Адамом і Євою через знаний гріх непослуху Творцеві та невірства.

Сьогодні світ рясніє різноманітними спокусами. "Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!" (Мт. 18, 7). Не один та не одна втрачає в наші бурхливі часи всякий встид перед іншими і сліпо кланяється перед гріхом. І чи не найбільше саме на ґрунті статевості людини, розуміння чого буває й досить викривлене.

Отож, можна зробити висновок, що людська краса є не тільки в тілі, є ще душевна. Вибір за кожним особисто у світлі Божих вказівок. Ми всі покликані в житті до боговгодної святості. Живопис "ню" збуджує людську чуттєвість. Але завжди є також нагода відмовитися подібне оглядати як і є завше нагода знайти можливість до цього. "Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове. Бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення духа - до життя і миру..." (Рим. 8, 5-6).

Немає коментарів:

Дописати коментар