«Що полум'я вогню в сухих дровах, те й тіло з наповненим черевом» (Преп. Ісаак Сирійський).
Як нам відомо, ми покликані в житті до святості, а саме - до сповнення волі Всевишнього, від Котрого ми залежні на землі чи не в усьому. Просто необхідно ставати перед Господом, відчувати Його всюдиприсутність і могутність і також застановлятися у сприятливий час над своїм духовним станом, здоров'ям душі тощо. Призадумаймося тепер разом над такою духовною дійсністю як благодать посту у світлі Господнього вчення.
Святий піст як подвиг душі та тіла має немало дефініцій, тобто визначень. Загальновідома - це утримання людини від їжі та напоїв і від статевих стосунків один або більше днів... Праведний Ілля Екдик, як дізнаємося з джерел християнського Сходу, мовить ось що: «Дехто ревно пильнує, які наїдки він споживає, та занедбує слова, що виходять з його уст». Як навчав Еклезіяст, ці люди не вміють «вирвати гнів із серця і похіть з плоті (Проп. 11, 10), а саме через це здобуваємо чистоту серця, яке оновлює Святий Дух.... Нехай твоє черево горить від убогості наїдків, а серце нехай пригнічує погамованість язика. Тоді твої сили - пожадлива і дратівлива - завжди слугуватимуть добру...».
Варто в сучасному світі, часто бездуховному, оцінити належним чином роль посту як такого. Душа потребує очищення, звільнення від різних життєвих тягарів, гріхів... Відомо бо, що так звана непоміркованість у їжі і питті - немовби матір усіх пристрастей. Її причиною стає вироблена звичка. Наслідком, за деким зі східних отців, є нечистота, жорстокість серця, сонливість, погані думки, лінивство, порожні розмови, непослух, притемнення розуму, пустохвальство, осквернена молитва і т. д. Ситуація не з кращих.
Немале, отже, значення посного подвигу на релігійній площині, зокрема у християнстві. Якщо заглянути в минуле, можна побачити, що піст у різних вимірах існував завжди. Різними можуть бути його мотиви, як наприклад, аскетизм, потреба внутрішнього очищення, певна жалоба, благання серця...
У святому Писанні, цьому вічному Божому Слові, знаходимо вказівки на глибокий сенс постів, а також приписи щодо їх дотримання. Згідно з Біблією, дотримання посту поряд з молитвою і милостинею виражає покору, надію і теж любов людини до Господа Бога. Як читаємо у «Словнику біблійного богослов'я», щоб могти жити абсолютно повним релігійним життям, людська душа відчуває потребу в окремих актах і визначених діях з боку тіла. Піст, що є завжди в поєднанні з банальною молитвою, виражає покору людини перед Творцем - «постити» означає «вмертвляти самих себе» (пор. Лев 16, 29). Тобто піст не є суто якимось аскетичним подвигом, адже не має тільки на меті допровадити людину до стану релігійної чи психологічної екзальтації, хоча в історії релігії знане так само й таке розуміння явища посту. «Справжній піст - це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей - це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту» (св. Василій Великий, Про піст 2).
В юдейському культі відомий «великий піст» у День Очищення (пор. Ді 27, 9), -- одна з умов належності до Господнього народу (пор. Лев 23, 29). Були також інші загальні для всіх пости в річниці всенародних нещасть. Крім того, євреї ще постили зі спонук особистої благочестивості (пор. Лук 2, 37). Учні Івана Христителя та фарисеї (пор. Мк 2, 18), дехто з них два рази на тиждень (пор. Лк 18, 12), намагалися виконати одну з необхідних умов досягнення праведності за взірцем закону, котру передбачали старозавітні пророки. Ісус Христос, як випливає з Писання, не приписував своїм учням постити (пор. Мк 2, 18). Проте так чинив не тому, що піст ігнорував чи мав бажання його повністю скасувати, бо ж Він прийшов на землю закон якраз доповнити, вивершити. Задля цієї мети Спас забороняє хвалитися праведністю у прилюдний спосіб і закликає, натомість, досягти її вершин (пор. Мт 5, 17; 6, 1). Божий Син вказував на відмову від багатства (пор. Мт 19, 21), утримання плоті (там же, 19, 12), а зокрема на самовідчуженні, щоб нести вдало за Ним свій хрест (пор. Мт 10, 38). Сорок днів на пустелі постив сам Господь Ісус...
Через добре та водночас розумне практикуванні посту усуваємо з душі наші гріхи, що, наче злоякісні пухлини, її наскрізь нищать. «У пості, - як стверджує св. Іван Золотоустий, - перебуває страх Божий, а плоди його - святість, непорочність, довір'я до Бога, небесне царство, життя вічне...». Піст виступає в житті християнина як матір всяких благ, вчитель чесноти та є теж міцною захороною серця від диявольських спокус, що не раз приближаються до хиткої людини...У житті з Богом, Його святою ласкою, практика посту, що проганяє грішні міркування, робить розум світлим, серце - чистим, а тіло - здоровим. Звідси випливає й те загальноприйняте, що, мовляв, у здоровому тілі здоровий дух. Автентичний піст, за християнською доктриною, не може обмежитися простою дієтою, хоч і вона часами потрібна, особливо тоді, коли це назначає лікар-фахівець. Подвиг посту вкупі з молитвою також є досить добрим допоміжним засобом при різних екзорцизмах - вигнаннях з людей нечистих духів. Так голосить св. Письмо.
У книзі щодо цієї проблематики о. Назара Заторського «Піст і трапеза в духовному житті», де він звертається по-особливому до духовно-антропологічного аналізу трапези і посту у традиції Східної Церкви на прикладі вчення св. Йоана Ліствичника, піст теж окреслений, крім інших важливих аспектів, у контексті мовчанки, бо посник приходить і до неї, в рамках чистоти, тому що той, хто ослаблений чи голодний буде насамперед думати не про еротичне, для прикладу, задоволення, а щось протилежне. Посників заполонює духовний бік життя - покаяння, молитва, через що вони навіть можуть не відчувати голоду. Розсудливий піст приносить людській душі нове бачення світу, нові горизонти й перспективи...
Людина зі своїм мисленням перемінюється. Стає кращою перед небом. Часто через уникання гріхів міняється її ієрархія вартостей. Доречно ще й згадати тут те, що дотримання посту непозбавлене цілковито ризику формалізму, котрий осуджували пророки (пор. Ам 5, 21; Єр 14, 12); небезпеки гордині і пихи, якщо постять напоказ (Мт 6, 16). Правдивий богоугодний піст, має поєднуватися з любов'ю до Господа ближнього, огортати благодаттю Бога все наше життя та нести в собі пошук праведності (пор. Іс 58, 2-11). Небесний Батько любить такий піст, коли, як бачимо, розбиті кайдани несправедливості, пригноблені відпущені на волю, як кожне ярмо зламане, коли люди діляться з голодними своїм хлібом, як бідних чи безпритульних заводять до хати, вдягаємо нагих, тобто коли виявляємо власну віру добрими нелицемірними ділами. У цьому й полягає логіка і мудрість посту християнина.
Важко мені чомусь збагнути тих людей, які наприклад, люблять вельми вживати в побуті частенько спиртне, однак як приходить Великодній піст, знаходять у собі попри все дрібку сили волі, щоб не пити (курити часом теж), одначе як настає свята Пасха (Великдень), то відразу надолужують протягом Світлого тижня й іншої частини життя... Починаються знову п'янки, бійки, матюки, сварки, зневаги... Хіба ж це великий подвиг? От якби помалу та й повністю звільнитися від пагубної пристрасті (-ей).
Тому не забуваймо над собою працювати, просити у Всевишнього міці та ласки витримати в доброму до кінця, щоб наше життя мало сенс. Є доброю ще згадка про смерть, що теж належить до «Божої аптеки», є, так би мовити, своєрідним ліком проти непоміркованості в їжі та питті. Нехай же час посту у визначених частинах року і не тільки (!!) наближає душу-серце до святості і до солодкого Джерела Божої Любові. Амінь.
